Від Балкан і Косова до Іраку, Африки та новітнього дронового щита для союзників — історія України як експортера безпеки почалася задовго до повномасштабної війни з Росією.
Після відновлення незалежності Україна не була лише державою, яка просить безпекової підтримки. Вона сама стала помітним донором безпеки. Від 1992 року через міжнародні миротворчі та безпекові операції пройшли понад 45 тисяч українських військових, а географія участі охопила щонайменше 27 операцій під егідою ООН, НАТО, ОБСЄ, а також у двосторонніх і коаліційних форматах.
Україна також була одним з ініціаторів Конвенції про безпеку персоналу ООН 1994 року, однією з перших її ратифікувала, а в 2002 році саме українська делегація просунула в Генасамблеї ООН рішення про відзначення 29 травня як Міжнародного дня миротворців ООН.
Два виміри української миротворчості
Український досвід за кордоном варто розділити на два великі пласти.
1) Класичні миротворчі місії
Балкани, Косово, Ліван, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Демократична Республіка Конго, Кіпр, Південний Судан, Аб’єй, Малі, спостережні та штабні формати.
2) Гуманітарні та військово-політичні операції
Грузія, Ірак, Афганістан, Японія після Фукусіми, Туреччина після землетрусу, а також гуманітарна продовольча дипломатія в Сирії, Африці та країнах Азії.
Балкани: точка входу України у миротворчий світ
Першою великою місією незалежної України стала колишня Югославія. Саме там у 1992–1995 роках був розгорнутий 240-й окремий спеціальний батальйон у межах операції ООН.
Ця місія стала для України школою реальної війни низької інтенсивності: патрулювання, супровід гуманітарних колон, розмежування сторін, охорона цивільних, робота в середовищі етнічного конфлікту.
За три роки через югославський напрям пройшли близько 1300 українських військових, 15 із них загинули.
Жепа: один із найвідоміших епізодів
Після падіння Сребрениці саме українські миротворці допомогли втримати простір для переговорів і безпечної евакуації мирних жителів у Жепі. Під керівництвом полковника Миколи Верхогляда було евакуйовано понад 5 тисяч людей.
Косово: довга місія та союз із Польщею
Косовський напрям став продовженням балканського досвіду вже в новій архітектурі безпеки. Українські військові працювали як у силах KFOR під проводом НАТО, так і в місії ООН у Косово.
Окремо цей театр став символом партнерства з Польщею: у 1997 році сторони підписали угоду про створення спільного миротворчого батальйону чисельністю 800 осіб, який досяг повної готовності у 1999 році.
Грузія: від гуманітарного порятунку до війни 2008 року
1993 рік: гуманітарна місія
Під час війни в Абхазії Україна провела масштабну рятувальну операцію: до Грузії перекинули 15 гелікоптерів Мі-8 і 106 членів екіпажів. За кілька днів було врятовано близько 8 тисяч людей.
2008 рік: військова допомога
Під час російсько-грузинської війни Україна надала Грузії системи ППО, зокрема «Бук» і «Оса», що дозволило посилити захист неба в перші дні бойових дій.
Ірак: найбільша експедиційна операція України
Після повалення режиму Саддама Хусейна у 2003 році Україна направила 5-ту окрему механізовану бригаду до складу міжнародної коаліції.
Ірак став для України найбільшим досвідом далекого розгортання військ: взаємодія з багатонаціональним командуванням, контроль секторів, логістика, робота в умовах асиметричної загрози.
Африка: найдовший зовнішній контур української присутності
Саме Африка стала системною зоною української миротворчої роботи.
Ключові місії
- Сьєрра-Леоне — логістика, медична допомога, евакуація
- Ліберія — авіаційна підтримка стабілізації
- ДР Конго — 18-й окремий вертолітний загін у MONUSCO
- Ангола, Ефіопія, Еритрея, Малі, Аб’єй — штабні, авіаційні та спостережні функції
Українські гелікоптери в Конго становили близько третини авіаційних засобів місії.
Афганістан, Японія, Туреччина
Україна брала участь у міжнародній місії в Афганістані, а у 2021 році провела одну з найуспішніших евакуацій під час падіння Кабула.
Після аварії на Фукусімі українські фахівці передавали Японії унікальний чорнобильський досвід у сфері радіаційної безпеки.
Після землетрусу в Туреччині українські рятувальники працювали в зоні катастрофи, деблокували людей з-під завалів і надавали медичну допомогу.
Гуманітарна дипломатія: Сирія та «Зерно з України»
Окремим важливим етапом стала гуманітарна підтримка Сирії та інших кризових регіонів.
У межах ініціативи «Зерно з України» було доставлено тисячі тонн борошна й продовольства для Сирії, країн Африки та Азії.
Навіть під час повномасштабної війни Україна залишалася державою, здатною підтримувати інші суспільства у кризі.
Чому цей досвід був стратегічно важливий
Для молодої держави 1990-х миротворчі операції були способом:
- довести міжнародну суб’єктність
- здобути легітимність
- пришвидшити професіоналізацію армії
- навчитися штабній взаємодії
- отримати реальний бойовий досвід
Частина сучасної культури ЗСУ — швидка адаптація, маневр, взаємодія із західною технікою — значною мірою формувалася саме через Балкани, Африку, Ірак, Косово, Конго та Афганістан.
Україна як новий гарант безпеки: від миротворців до дронового щита
Новітній етап української миротворчості — це вже експорт безпеки нового покоління.
Повномасштабна війна з Росією дала Україні унікальну компетенцію: масове й ефективне стримування дронових, ракетних і морських загроз у реальному бою.
Сьогодні Україна пропонує партнерам:
- захист від дешевих дронів
- морську безпеку торгових маршрутів
- захист критичної інфраструктури
- швидке посилення ППО без надмірних витрат
Українські фахівці вже допомагали партнерам на Близькому Сході у протидії Shahed, а модель захисту морського зернового коридору викликала інтерес як можлива основа безпеки для Ормузької протоки.
Нова українська миротворчість XXI століття
Якщо у 1990-х українські військові були «блакитними шоломами» ООН, то у 2020-х Україна стає постачальником реальної безпеки для союзників через дронові технології, ППО, морські коридори та захист цивільної інфраструктури.
Це і є нова українська миротворчість: не лише розводити сторони, а й створювати технологічні умови, за яких війна не може зруйнувати життя, торгівлю та мирні міста.
