Шість місяців тому призначення Михайла Федорова міністром оборони виглядало логічним продовженням його кар’єри. Саме він створив “Дію”, запустив цифрову трансформацію держави, організував “Армію дронів”, забезпечував Україну Starlink і став символом технологічної модернізації країни.

Коли президент Володимир Зеленський призначив його керувати Міністерством оборони, завдання було очевидним: зробити армію такою ж швидкою, цифровою та ефективною, як стали державні цифрові сервіси. Reuters тоді писало, що головною місією нового міністра стане інновація, боротьба з бюрократією та прискорення постачання зброї. 

Міністерство, яке почало жити за правилами ІТ

За шість місяців Федоров фактично спробував перебудувати Міністерство оборони.

Він перевів значну частину закупівель у цифровий формат, відкрив частину тендерів, запустив нові електронні системи забезпечення війська, створив механізми прямого замовлення безпілотників військовими частинами та почав переводити управління армією на систему вимірюваних показників.

Одним із найбільш помітних проєктів стала платформа DOT-Chain Defence, яка дала змогу значно скоротити шлях від українського виробника до бойового підрозділу.

За даними Міноборони, лише за цей час через нову систему до війська було поставлено майже пів мільйона безпілотників та іншого обладнання.

Дрони стали новою артилерією

Саме за каденції Федорова безпілотники остаточно перестали бути допоміжною зброєю.

Україна різко наростила виробництво FPV-дронів, ударних БпЛА, морських безпілотників, дронів-перехоплювачів, наземних роботизованих платформ.

Сам Федоров неодноразово заявляв, що майбутнє війни визначатиметься не кількістю танків, а кількістю технологій.

Саме в цей період українські безпілотники почали системно бити по російських НПЗ, логістиці, портах, кораблях, складах боєприпасів та авіабазах.

Reuters зазначало, що саме Федоров став одним із головних архітекторів перетворення України на світового лідера у виробництві військових дронів. 

Ракети та далекобійні удари

Не менш важливим напрямком стала ракетна програма.

Саме при Федорові Україна різко активізувала виробництво далекобійних засобів ураження.

Паралельно він домовлявся із західними партнерами про ліцензії на виробництво окремих видів озброєння, масштабування виробництва ракет, нові програми фінансування безпілотників та інтеграцію українського оборонного комплексу у європейську промисловість.

У Європі саме його називали одним із головних драйверів технологічної трансформації української оборонки.

Аудит на сотні мільярдів

Найбільший резонанс викликав внутрішній аудит Міноборони.

За інформацією The Economist, команда Федорова виявила близько 300 млрд грн перевитрат та неефективних витрат у системі закупівель.

Важливо розуміти, що видання не стверджує, ніби вся ця сума є доведеною корупцією.

Йдеться саме про неефективне використання ресурсів, завищені ціни, дублювання закупівель та інші фінансові втрати.

Паралельно були запроваджені поліграфи для окремих працівників, відкриті тендери та нові правила контролю закупівель.

За словами самого Федорова, відкриті закупівлі вже дозволили скоротити вартість окремих боєприпасів приблизно на 16%. 

Саме тут почався конфлікт

Реформи практично відразу наштовхнулися на спротив.

The Economist пише, що між міністром та частиною військового керівництва виникли принципово різні підходи до управління армією.

Одне з джерел видання описало ситуацію словами:

“Дві різні системи координат. Немає спільної мови”.

За інформацією журналу, під час липневої наради генерали жорстко критикували Федорова за питання забезпечення війська.

У відповідь він заявив, що без екстрених закупівель безпілотників на початку року нинішні українські операції, зокрема у Криму, були б неможливими. 

Сирський

Саме The Economist повідомив про серйозні розбіжності між Федоровим та Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.

За даними видання, після результатів аудиту Федоров нібито намагався переконати президента розглянути кадрові зміни у військовому керівництві.

Офіційного підтвердження цієї інформації немає.

Сам Сирський публічно заперечував наявність конфлікту, заявивши, що між Генеральним штабом та Міністерством оборони можуть виникати робочі суперечки щодо повноважень, але вони вирішуються у звичайному порядку. 

Водночас сам факт різних підходів між Міністерством оборони та військовим командуванням підтверджують одразу кілька міжнародних видань, зокрема Reuters, Financial Times та The Economist. 

Захід сприймав Федорова як реформатора

Для більшості західних партнерів саме Федоров став символом нової української оборонки.

Reuters називає його одним із найуспішніших реформаторів країни, який зробив ставку на технології, цифровізацію та швидкість ухвалення рішень. 

Financial Times писала, що саме він модернізував систему закупівель, розширив виробництво дронів та активно протидіяв старим практикам роботи оборонної бюрократії. 

Відставка

Саме тому рішення Зеленського про його звільнення стало несподіванкою.

Reuters повідомляє, що відразу після цього біля Офісу президента зібралися понад тисяча людей.

Акції підтримки Федорова пройшли також в Одесі, Львові, Дніпрі та інших містах.

Для воєнного часу це стали одними з найбільших протестів, пов’язаних із кадровими рішеннями влади. 

На знак протесту подав у відставку один із керівників Сил безпілотних систем Павло Єлізаров, який назвав рішення серйозним ударом по реформі української армії. 

Історія з Клименком

Після відставки Федорова основним кандидатом на посаду міністра оборони став Ігор Клименко.

Однак уже наступного дня ситуація почала змінюватися.

За інформацією низки українських парламентських джерел, на які посилається PolitArena, необхідної кількості голосів у Верховній Раді для його призначення не знайшлося, а сам Клименко не погодився очолити Міністерство оборони.

Станом на момент підготовки матеріалу ця інформація поширюється з посиланням на джерела у парламенті та окремих народних депутатів і ще не отримала окремого офіційного підтвердження від Офісу президента чи самого Клименка.

Що означає ця історія

Історія Федорова значно ширша за звичайну кадрову перестановку.

Вона показала конфлікт між двома моделями управління війною.

Одна модель — це цифровізація, відкриті закупівлі, дрони, автоматизація, швидкі рішення та максимальна прозорість.

Інша — традиційна військова система, яка десятиліттями працювала за іншими правилами.

Чи була відставка Федорова результатом цього конфлікту, чи лише частиною масштабного перезавантаження уряду, поки що достеменно невідомо.

Однак уже зараз очевидно, що його шість місяців у Міністерстві оборони стали одним із наймасштабніших експериментів із реформування української армії за весь час повномасштабної війни. 

Зеленський анонсував нову посаду для Федорова на тлі цих подій 

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Михайло Федоров продовжить працювати в його команді, однак яку саме посаду він обійме, стане відомо пізніше.

«Михайло Федоров продовжить працювати в моїй команді, однак про його нову посаду буде повідомлено згодом», — заявив глава держави.

Але досі не зрозуміло, ні посаду, ні пропозиції, ні те, на що саме погодився, а від чого відмовився Федоров. 

Драпатий публічно підтримав Федорова та заявив про необхідність продовжити реформу військової системи

Командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-майор Михайло Драпатий виступив на підтримку Михайла Федорова після його відставки з посади міністра оборони. У своєму зверненні він заявив, що протягом останніх шести місяців військо отримало в Міністерстві оборони партнера, який не лише забезпечував потреби фронту, а й вимагав змінювати підходи, пришвидшувати ухвалення рішень та підтримувати командирів, готових брати на себе відповідальність. 

За словами Драпатого, взаємодія між військами та Міноборони за цей період помітно покращилася. Одним із прикладів ефективної співпраці він назвав проєкт «Лінія дронів», який продемонстрував, як своєчасне державне рішення може швидко вплинути на ситуацію безпосередньо на полі бою. Після запуску проєкту з’явилися й інші ініціативи, що вже довели свою користь для Сил оборони. 

Генерал також підтримав заяву Федорова про те, що частину важливих рішень команді Міноборони доводилося реалізовувати всупереч опору чинної системи.

«Я знаю, що це правда, і вважаю, що так не має бути. Багато командирів можуть це підтвердити. Коли правильне рішення доводиться проводити всупереч системі, а не завдяки їй, це означає, що сама система потребує змін», — наголосив Драпатий. 

Водночас командувач зазначив, що трансформація Сил оборони не повинна припинятися через зміну міністра, його команди або керівника окремого напряму. Його заява стала одним із найпомітніших публічних виступів представника вищого військового командування на підтримку реформ, розпочатих Федоровим у Міністерстві оборони. 

У Кремлі відреагували на відставку Федорова і заявили, що Києву відомо, які необхідно ухвалити рішення

Речник кремлівського режиму Пєсков стверджує, що Москва не вбачає нічого значущого у відставці міністра оборони України Михайла Федорова.

Про це пише російське пропагандистське агентство «Интерфакс»

Пєсков заявив, що Москва стежить за новинами, пов’язаними з українським керівництвом, але для неї нібито не має жодного значення, хто є міністром оборони.

Мовляв, для РФ головне, щоб у Києві “був хтось”, хто ухвалить якесь “відповідальне рішення”, яке нібито “дозволить вийти на мирне врегулювання”.

Пєсков стверджує, що Києву відомо, які необхідно ухвалити рішення.

***

Чим завершиться ця історія, станом на сьогодні достеменно невідомо. Неясно, яку саме посаду запропонують Михайлу Федорову, чи зможе його команда продовжити розпочаті реформи та наскільки кадрова криза вплине на відносини між Міністерством оборони і військовим командуванням.

Однак уже зараз можна констатувати: за пів року Федорову вдалося принести до оборонного відомства помітні й вагомі зміни, прискорити розвиток безпілотних і далекобійних програм, змінити підходи до закупівель та зробити проблему опору старої системи предметом відкритої суспільної дискусії. Публічна підтримка з боку військових командирів, реакція західних партнерів і тисячі людей, які вийшли на вулиці після його відставки, показали, що його робота вийшла далеко за межі звичайної міністерської каденції.

Федорову вдалося не лише запустити реформи, а й мобілізувати навколо них значну частину суспільства. І незалежно від того, яке кадрове рішення буде ухвалене далі, цей результат уже є фактом.