Для працездатних українських біженців у бюджеті Німеччини передбачено близько 6 млрд євро на 2024 рік. Нещодавно президент України Володимир Зеленський запропонував, щоб німецька влада передавала кошти на біженців до українського бюджету.
Яку підтримку надає Німеччина українським біженцям та чи можна цю допомогу отримувати в Україні, повідомляє DW.
Яку допомогу Німеччина надає українцям
Виплати працездатним біженцям у Німеччині (громадянська допомога) нараховуються через центри зайнятості. У бюджеті країни на 2024 рік для працездатних українських біженців передбачено близько 6 млрд євро.
У цьому році кожен дорослий, зареєстрований у центрі зайнятості, може отримувати виплати в розмірі 563 євро на місяць.
У центрах зайнятості зареєстровані близько 700 тисяч з понад 1,2 млн українських біженців. Інші – це люди пенсійного віку та діти. Вони отримують виплати з інших установ.
Близько 80% біженців із України живуть у Німеччині у квартирах, оплачувати які також допомагають центри зайнятості. Витрати держави на допомогу та оренду складають 750-850 євро на людину на місяць. Також оплачується медичне страхування та інтеграційні курси, окремі потреби дітей та пенсіонерів.
Чи можна німецькі виплати отримувати в Україні
Згідно із німецьким законодавством, зазначена соціальна допомога виплачується тільки у Німеччині.
“Цих пільг не отримують навіть німці, які живуть за кордоном”, – пояснила Маргрет Беве з громадської асоціації VdK.
Вона зазначила, що німецька система соціальних виплат базується на тому, що людям необхідно для мінімального гідного існування, наприклад, освіта для дітей чи покупка меблів.
“Якщо люди звертаються за призначенням громадянської допомоги чи пенсії, перевіряють, чи є у них пенсія чи інші виплати з України. Потім це вираховується”, – зауважила Беве.
Зазвичай, якщо українських виплат не вистачає до прожиткового мінімуму, Німеччина доплачує різницю.
У Федеральному агентстві праці повідомили, що не мають інформації про системні зловживання виплатами серед українських біженців. Окремі випадки пов’язані із тим, що українці не завжди повідомляють про свої відвідини України.
