Міністерство закордонних справ Чеської Республіки висловило свою незгоду з нотою російського посольства, яке поскаржилося на статтю в «Респект». Представник МЗС ЧР Зузана Штіхова назвала російську ноту необґрунтованої спробою обмежити свободу друку. У статті йде мова про те, як Росія вбиває в країнах, які хочуть з нею дружити.
Три країни Європейського Союзу – Велика Британія, Німеччина та Болгарія – зіткнулися з вбивствами або замахами, які там здійснили агенти російської військової розвідки ГРУ. І саме співробітник ГРУ, за інформацією «Респекта», прибув до Праги на початку квітня з валізкою, в якій зберігається смертельна отрута рицин.
Водночас, історія тут відрізняється від попередніх тим, що замаху та вбивства наразі не відбулося, а МЗС ЧР відразу дало зрозуміти російському посольству, що знає про наміри Росії, попередивши, що у разі, якщо з одним з трьох муніципальних політиків щось трапиться, наслідки не змусять себе чекати. Всі три людини, а саме, мер Праги Зденек Гржіб, староста району Прага 6 Ондржей Колар і староста району Ржепорие Павло Новотний живуть зараз під поліцейською охороною.
Вони вбивають в країнах, які хочуть дружніх відносин з Росією
Принциповою різницею називають і цілі російської агресії.
«Схоже, що вперше під загрозою опинилися ми. Якщо росіяни все це робили, то перш за все їхні дії були спрямовані проти співробітників спецслужб. Тут же під загрозою опинилися люди, які не мають ніякого відношення (і ніколи не мали) до Російської Федерації», – Міхаель Романцов, політолог, який спеціалізується на Росії і працює на Факультеті соціальних наук Карлового університету.
А серед країн, де ГРУ вже скоїли вбивство в минулому, він назвав Великі Британію та Німеччину.
«Ці країни довгий час хотіли налагодити з Росією якомога більш дружні відносини. В обох випадках вийшло, що на їхній території російські агенти ліквідували людей, яких вважали потенційно небезпечними або недружніми по відношенню до Російської Федерації та її інтересів», – сказав політолог.
Він нагадав про вбивство Олександра Литвиненка і спробу прибрати Сергія Скрипаля та його дочку. Тобі був міжнародний скандал, після якого 29 країн світу вислали російських дипломатів, і в цілому свої місії покинули 146 чоловік.
У Берліні вбивав той же чоловік, що і в Москві
Німеччина на низку вбивств відреагувала досить мляво.
Влітку минулого року в Берліні був убитий 40-річний громадянин Грузії Зелімхан Хангошвілі, який раніше воював проти росіян в Чечні. У серпні в центрі міста його двома пострілами застрелив чоловік, який приїхав на місце вбивства на велосипеді. Видання «Шпігель» разом зі слідчим сервером «Белінгкет» і російським сервером «Інсайдер» встановило, що це був той же самий чоловік, який в 2013 році вбив в Москві російського підприємця Альберта Назранова. Інші непрямі докази вказували на його зв’язок з російською спецслужбою ГРУ.
Однак німецький уряд довго зволікав з відповіддю. Росія спростовувала свою відповідальність за смерть Зелімхана Хангошвілі (як і завжди в таких випадках), а німці затягували з аргументом, що фальшиві документи на ім’я Вадима Соколова вбивця міг отримати завдяки хабару.
При цьому, в грудні минулого року справою зайнявся німецький федеральний прокурор, тож уряд Ангели Меркель посилив свою позицію. Викликали повіреного в справах посольства РФ і повідомили, що з Німеччини висилають двох співробітників оборонного відділу посольства. Обох німецькі спецслужби визнали агентами ГРУ.
Німецьке МЗС пояснило цей крок недостатнім сприянням російської влади. Висилка дипломатів, на думку німців, – зрозуміле послання Москві, яке повинно підштовхнути її до негайної співпраці при встановленні особи злочинця. Згодом цю справу канцлер Ангела Меркель обговорювала з російським лідером Володимиром Путіним.
Слідство встановило вбивцю Зелімхана Хангошвілі – 54-річного Вадима Красикова, у якого була шенгенська віза, завдяки чому він вільно пересувався по Європі. Росіяни, вочевидь, неодноразово робили замах на життя Зелімхана Хангошвілі, якого вважали терористом. Однак попередні спроби вбити його в Україні та в Грузії не увінчалися успіхом.
Також у співпраці з російським сервером «Інсайдер» «Беллінгкет» встановив особистість ще одного оперативного співробітника ГРУ, який був головним в трійці, що вчинила в Болгарії замах на торговця зброєю Еміліана Гебрева, а можливо, брала участь в замаху на Сергія Скрипаля в Великій Британії. Цією людиною є Єгор Гордієнко, який працював під дипломатичним прикриттям у Світовій організації торгівлі в Женеві. У лютому 2014 року цей агент приїхав через поки що невстановлені причини в Прагу. Але він подорожував набагато більше, наприклад, побувавши в Італії та Франції.
Що думають уряд і президент? Ми не знаємо
Щодо празької ситуації. За словами прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова, інформація «Респекта» – фейк, і його, звісно, підтримало російське посольство.
«Посольство Росії в Чехії категорично відкидає подібні кричущі і брехливі інсинуації», – йдеться в ноті, направленій в понеділок.
Російську версію подій безумовно підтримують і чеські комуністи, як в інтерв’ю «Сезнам справи» пояснив їхній глава Войтех Філіп.
Росія, як завжди, все заперечує, але більш цікава тут реакція чеського керівництва. Поки Міністерство закордонних справ хоча б обговорювало цю справу з російським посольством, прем’єр-міністр Андрій Бабіш мовчав, як і президент Мілош Земан. У вівторок сенатори, навпаки, затвердили резолюцію про розробку плану для висилки російських дипломатів (і агентів).
«Реакція чеської сторони, на жаль, неоднозначна», – так оцінює позицію Праги політолог Романцов.
Позитивним моментом в чеській реакції він вважає позицію Міністерства закордонних справ ЧР, яке дало Росії зрозуміти, що не хоче, щоб вона вела себе в Чехії подібним чином.
«Друга лінія, яка простежується також в російських джерелах, – це бажання прийняти не пропозицію, а вимогу російської сторони про передачу в її розпорядження пам’ятника Конєву. Незважаючи на те, що наша сторона з самого початку ясно заявляла, що це власність Праги, і у неї є право ним розпоряджатися, раптом російській стороні йдуть назустріч, хоча вона діяла аж ніяк недипломатично», – підкреслює Романцов.
Він також зазначає, що, крім хронологічної послідовності вище описаних подій, невідомою також залишається позиція чеського уряду.
