Після кадрових змін у військово-політичному керівництві України питання подальшої трансформації Збройних сил та розвитку безпілотних технологій переходить до нового покоління командирів. Таку оцінку у своїй колонці для The Atlantic висловив журналіст Саймон Шустер.

Автор зазначає, що впровадження безпілотних систем стало однією з найбільших військових трансформацій сучасної війни. За його словами, на початку повномасштабного вторгнення частина старшого військового керівництва скептично ставилася до дронів, тоді як молодші офіцери та фахівці з технологій розглядали їх як ключовий елемент майбутніх бойових дій.

У матеріалі йдеться, що саме завдяки зусиллям прихильників розвитку безпілотників, зокрема команди Міністерства цифрової трансформації, вдалося сформувати масштабну державну програму зі створення та закупівлі дронів. Шустер цитує Михайла Федорова, який раніше розповідав, що на початковому етапі фінансування таких проєктів доводилося шукати поза межами традиційної системи військових закупівель.

Оглядач вважає, що між прихильниками швидкої технологічної модернізації та представниками традиційної військової школи тривалий час існували розбіжності щодо темпів і способів реформування армії. На його думку, ці суперечності стосувалися насамперед балансу між впровадженням нових технологій та збереженням єдиної системи управління військами.

Шустер також стверджує, що після кадрових змін молодші за віком керівники можуть отримати більше можливостей для продовження реформ, однак їм доведеться долати опір частини військової бюрократії. Водночас автор наголошує, що нове керівництво, на його думку, поки не отримало чіткого політичного мандата на реалізацію найрадикальніших змін.

Матеріал підкреслює, що широке застосування безпілотників суттєво змінило характер сучасної війни, однак дискусія щодо подальшого реформування української оборонної системи триває.

Джерело: The Atlantic.