Зрадник з Харкова встановив контакт з представником ФСБ Росії за допомогою «Telegram», виконував задавання ворога по збору інформації з липня по вересень 2024 року. За це він отримував гроші на банківську картку.
Під час розгляду справи у Новобаварському суді Харкова Олександр Мирошніченко заявив, «що він проживає у Харкові понад 10 років, йому не було відомо, що з 2022 на території України відбувається справжня повномасштабна війна й фотографування військових об`єктів та будь-яких об`єктів після обстрілів є незаконним».
Мирошніченко надсилав координати фортифікаційних споруд, робив детальні позначення на карті, збирав інформацію про місце дислокації підрозділів Сил оборони України у Харкові та області.
У вересні 2024 року зрадника затримали недалеко від військового інституту танкових військ Харківського політехнічного інституту. Він відразу зізнався, що відзняв місце знаходження військового інституту та перекинув відеозапис у Telegram незнайомій своєму куратору, що фігурує у вироку, як «Первый».
Усього у вироку йдеться про декілька епізодів передачі інформації ворогу. Лише тільки 5 серпня 2024 року Мирошніченко відправив своєму російському куратору координати трьох місць дислокації фортифікаційних споруд військовослужбовців ЗС України у Харківській області з детальним позначенням їх на карті, а також надав інформацію про наявність та вид техніки на позиціях, місця активного ведення бою та наявність військовослужбовців на позиціях.
Захисник зрадника заявляв на суді, що треба врахувати пом’якшувальні обставини перед тим, як ухвалювати вирок. Серед таких обставини, за думкою адвоката, мало б бути щире каяття, що зрадник під час огляду місця події добровільно повідомив слідчим про обставини вчинення злочину, надав їм телефон, за допомогою якого відбувалось переписування з куратором, а також як під час досудового розслідування, та і під час судового розгляду Мирошніченко добровільно надавав показання щодо обставин кримінального провадження та визнавав свою вину, однак не погоджувався із кваліфікацією його дій. А також до пом’якшувальних обставин захисник пропонував додати те, що зрадник є наркозалежною людиною.
На запитання суду Мирошніченко не зміг пояснити, з якою метою він робив фотознімки вказаних йому об`єктів. Також зрадник зазначив, що він не вважав і не здогадувався, що його діяльність може бути незаконною, не розумів того, що, надсилаючи такі фотознімки «Первому» шкодить України. При цьому на запитання суду він не зміг надати відповідь, чому у такому випадку під час фотографування вказаних йому «Первым» об`єктів вживав заходи конспірації та отримував від «Первого» вказівки щодо способів конспірації під час огляду та фотографування відповідних об`єктів.
Ідентифіковано куратора зрадника – «Первого».
Це Євген Сидоров, співробітник військової контррозвідки, курирував 1327 центр застосування розвідувальних підрозділів та підрозділів спеціального призначення ГРУ (військова частина 25908) н.п. Ботліх у Дагестані.
Новобаварський районний суд Харкова визнав Олександра Мирошніченка винним у державній зраді та призначив йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Нагадаємо, що суд у Києві не відправив за угодою неповнолітнього зрадника за ґрати, а також приховав його прізвище на сайті суду.
