Історія України знає чимало видатних родів, однак небагато з них залишили після себе настільки масштабну спадщину, як династія Терещенків. Їх називали «цукровими королями» Російської імперії, але це визначення не відображає навіть половини їхнього внеску. Вони були підприємцями, банкірами, землевласниками, колекціонерами, меценатами й державними діячами, які вкладали зароблені кошти не лише у розвиток власного бізнесу, а й у лікарні, школи, університети, музеї та мистецтво. Якби Терещенки жили сьогодні, їх, без перебільшення, можна було б назвати українськими Рокфеллерами. Їхня історія є прикладом того, як приватний капітал може стати рушійною силою розвитку держави.
Початок цієї історії бере свій початок у Глухові, який у XVIII столітті був одним із головних центрів українського козацького життя. Саме тут народився Артемій Терещенко, засновник майбутньої династії. Він походив із козацького середовища, займався торгівлею та поступово накопичував капітал. У середині XIX століття, коли цукрова промисловість почала стрімко розвиватися завдяки вирощуванню цукрових буряків, Артемій разом із синами Миколою, Федором і Семеном зробив ставку на нову галузь. Це рішення стало одним із найуспішніших підприємницьких кроків в історії України.
Уже за кілька десятиліть Терещенки створили одну з найбільших цукрових імперій Європи. Родині належали десятки заводів, спиртові виробництва, парові млини, величезні земельні угіддя, транспортні підприємства, склади, торговельні компанії та фінансові установи. Вони фактично побудували вертикально інтегрований бізнес, контролюючи весь шлях продукції — від вирощування буряків до виробництва цукру, його транспортування та продажу на внутрішньому й міжнародному ринках. Для другої половини XIX століття така модель була надзвичайно прогресивною і забезпечувала підприємствам високу ефективність та фінансову стійкість.
Наприкінці XIX століття Терещенки входили до числа найбагатших підприємців Російської імперії. Проте саме в цей момент вони зробили вибір, який і забезпечив їм місце в українській історії. На відміну від багатьох сучасників, вони не сприймали багатство як самоціль. Девіз родини — «Прагнення до громадської користі» — був життєвим принципом, який визначав їхню діяльність. Значна частина прибутків спрямовувалася на благодійність, розвиток освіти, медицини, науки та культури. Для Терещенків підприємництво було не лише способом заробити гроші, а й можливістю змінювати суспільство.
Саме тому Київ багато в чому завдячує своєму розвитку цій родині. Наприкінці XIX — на початку XX століття Терещенки фінансували будівництво лікарень, дитячих притулків, жіночих гімназій, ремісничих училищ, університетських корпусів, бібліотек, церков та інших громадських установ. Багато споруд, які були зведені за їхні кошти, і сьогодні залишаються важливою частиною архітектурного обличчя столиці. Деякі з них продовжують виконувати ті самі функції, для яких були створені понад сто років тому.
Окремої уваги заслуговує внесок Терещенків у розвиток української культури. Родина була однією з найбільших колекціонерів мистецтва на українських землях. Вони купували картини західноєвропейських та українських художників, старовинні ікони, скульптури, порцеляну, стародруки та предмети декоративного мистецтва. Їхні колекції були відомі далеко за межами імперії, а після революції саме вони стали основою фондів Національного художнього музею України, Національного музею «Київська картинна галерея» та інших музейних установ. Фактично значна частина української музейної спадщини сформувалася завдяки приватному меценатству Терещенків.
Водночас вони активно підтримували українських художників, письменників, музикантів і науковців. Родина фінансувала видання книжок, оплачувала навчання талановитої молоді, допомагала мистецьким товариствам і науковим проєктам. У той час, коли поняття соціальної відповідальності бізнесу ще не існувало, Терещенки вже реалізовували його на практиці.
Найвідомішим представником династії став Михайло Терещенко. Освіту він здобув у Європі, володів кількома іноземними мовами, цікавився економікою, дипломатією та міжнародною політикою. Після Лютневої революції 1917 року він увійшов до складу Тимчасового уряду Росії, спочатку як міністр фінансів, а згодом як міністр закордонних справ. Його політична кар’єра тривала недовго: після більшовицького перевороту Терещенка заарештували, однак йому вдалося залишити країну. В еміграції він займався бізнесом у Франції, але відновити родинну імперію вже не зміг.
Після приходу до влади більшовиків усі підприємства Терещенків були націоналізовані. Цукрові заводи, банки, маєтки, земельні володіння, будинки та колекції мистецтва перейшли у власність радянської держави. Родина втратила майже все, що створювала протягом кількох поколінь. Однак навіть це не змогло знищити їхню спадщину. Побудовані ними лікарні продовжували лікувати людей, університети навчали студентів, музеї зберігали картини, а громадські будівлі ще багато десятиліть служили українському суспільству.
Після відновлення незалежності України ім’я Терещенків поступово повернулося до національної історії. Сучасні дослідники дедалі частіше називають їх прикладом відповідального підприємництва, коли успіх вимірюється не лише фінансовими показниками, а й тим, що людина залишає після себе. Їхній приклад демонструє, що приватний бізнес може бути партнером держави у розвитку освіти, медицини, науки, культури та благодійності.
Сьогодні, коли Україна готується до масштабної післявоєнної відбудови, історія Терещенків звучить особливо актуально. Вони показали, що великі підприємці можуть бути не лише власниками заводів чи банків, а справжніми архітекторами майбутнього своєї країни. Саме тому спадщина цієї української династії пережила імперії, революції та війни. Минуло понад століття, але музеї, лікарні, навчальні заклади й мистецькі колекції, створені або підтримані Терещенками, і сьогодні нагадують, що справжнє багатство вимірюється не розміром статків, а тим, скільки добра людина залишає після себе.
Джерело: Інститут історії України НАН України, Національний художній музей України, Національний музей «Київська картинна галерея», архівні матеріали про родину Терещенків.
