Україна дедалі більше розглядає себе не лише як державу, що обороняється від російської агресії, а як майбутнього ключового гравця у сфері безпеки Центральної та Східної Європи. Саме цим, на думку політичного аналітика Балаша Ярабіка, пояснюється жорсткіша риторика Києва щодо Білорусі останніх тижнів.

Аналітик звертає увагу, що попередження президента України Володимира Зеленського на адресу Мінська із вимогою демонтувати обладнання зв’язку, яке, за даними Києва, використовується для підтримки російських атак безпілотниками, пролунало майже одразу після несподівано стриманих заяв Олександра Лукашенка. Білоруський лідер раніше навіть публічно попросив вибачення у Зеленського, що стало незвичним сигналом у двосторонніх відносинах.

На думку Ярабіка, Київ більше не сприймає Білорусь виключно як молодшого союзника Росії. Натомість вона дедалі більше розглядається як елемент майбутньої архітектури безпеки регіону, яку Україна прагне формувати після завершення війни.

Експерт вважає, що Україна веде діалог із Мінськом із позиції сили. За його словами, українські Сили оборони отримали значні можливості для нанесення ударів на середні та великі відстані, що стало додатковим інструментом політичного тиску. Водночас він наголошує, що наближення зими створює для Києва стратегічний часовий рубіж через стан енергетичної системи та потребу в додаткових засобах протиповітряної оборони.

Ярабік припускає, що Україна та її європейські партнери можуть бути зацікавлені у припиненні бойових дій на прийнятних умовах. За його словами, нинішня дипломатична логіка полягає у пошуку нової моделі завершення війни — «нового Мінська», але вже без Мінська як майданчика для переговорів.

Водночас аналітик не вважає ймовірним прямий військовий напад України на Білорусь. На його думку, Київ має можливості для ударів по окремих військових об’єктах на великій відстані, однак подібний крок означав би небезпечне розширення війни та різке підвищення ризику ескалації.

Нинішню ситуацію він характеризує як контрольовану риторичну ескалацію. Мета Києва, на його переконання, полягає у підвищенні політичного тиску, створенні додаткових важелів впливу на останнього формального союзника Росії та одночасному стимулюванні внутрішніх процесів, які могли б послабити позиції Кремля.

На думку Ярабіка, саме відносини України та Білорусі можуть стати першим випробуванням нової системи безпеки у Східній Європі після завершення війни, де головним питанням буде вибір між стримуванням Росії та моделлю контрольованого співіснування.

Джерело: допис Балаша Ярабіка у Х.