У Слов’янську, на Донеччині, вшанували загиблих у бою 26 червня 2014 року під час оборони блок-пост №1. Зараз на цьому місці є меморіал, який по суті збудований силами волонтерів. Ініціатором побудови меморіалу є мешканець с. Мирне Ярослав Золотий. Підтримку у побудові комплексу здійснювала громада м. Коростишів.
У заходах взяли участь, родичі загиблих, учасники того бою, представники громади Слов’янська та м. Коростишів, військовослужбовці ЗСУ, НГУ, співробітники Національної поліції, СБУ та ДСНС. Були представники Дон ОДА, але чогось не було міського голови Слов’янська Вадима Ляха, який нещодавно заявляв що відвідує усі заходи, по вшануванню загиблих при звільненні міста.
Цей блок-пост було встановлено 2 травня 2014 року біля селища Мирне. На позиції українських бійців було здійснено продовж боїв за звільнення міста декілька атак. Найбільш кривава і підступна атака сталася сім років тому.
На той час було оголошено перемир’я. Перемовини по припиненню вогню вів у Донецьку Віктор Медведчук разом зі своїм однопартійцем Нестором Шуфричем. Останній неодноразово вихвалявся цим, нібито перемир’ям.
Бойовики з угрупування громадянина РФ Ігоря Гіркіна отримали, поки було припинення вогню, танки. І потім використовували ці танки для атаки на блок-пост №1. Поява танків у Слов’янську, а за день до цього, 25 червня у Луганську, супроводжувалася інформаційною спецоперацією росіян. Перед цими датами у пропагандистських ЗМІ РФ поширювалася інформація, що так зване «ополчення» захопило важку техніку в Артемівську, де на той час була контрольована Україною військова база.
У тому бою загинули:
– доброволець, кулеметник 2-го резервного батальйону Нацгвардії, солдат резерву МВС України Гулик Артур Ярославович;
– десантник 95-та окремої аеромобільної бригади Збройних сил України, сержант Коган Андрій Ігорович;
– десантник 95-та окремої аеромобільної бригади Збройних сил України, старший солдат Добрянський Максим Сергійович;
– десантник 95-та окремої аеромобільної бригади Збройних сил України, солдат Ващук Ігор Олександрович.
Українські військові не змогли протидіяти атаці двох танків при підтримці піхоти на позицію і відійшли. По суті, ефективних засобів для бою з танками, у захисників блок-посту не було. Але, перед цим, один з танків все ж таки був пошкоджений. Бойовики Гіркіна відтягнули його у місто, але так і не змогли його відремонтувати. На наступний день блок-пост №1 був знову взятий під контроль українськими військовими.
Ця атака на позиції українських військових в умовах, так званого припинення вогню, у військовому сенсі не мала ніякого значення. Угрупування Гіркіна там не закріпилося. Але ця танкова атака в черговий раз підтвердила, що росіянам та колаборантам немає сенсу довіряти.
