Станом на початок березня 2024 року у Швейцарії проживають близько 66 тисяч осіб, які мають ВНЖ категорії S. З них лише 20% українських біженців працездатного віку мають постійну роботу.

Про це пише Swissinfo.

Саме тому політичне керівництво країни, зокрема уряд та Федеральна рада, вважає за необхідне на даному етапі зосередити зусилля кантонів Швейцарії на сферу зайнятості українців.

У Швейцарії система надання притулку вибудувана відповідно до принципів федералізму у напрямку зверху донизу: рішення про надання притулку приймає федеральна влада, у їхньому розпорядженні є федеральні центри прийому та первинного розміщення біженців. Суб’єкти федерації, кантони, мають обов’язкові квоти розміщення у себе біженців. Тому в результаті саме кантони і несуть основне навантаження щодо фінансування проєктів із остаточного розміщення та соціальної інтеграції осіб, яким було надано статус біженця. Але так працює ця система лише у «мирний час».

Нині лише 20% українських біженців працездатного віку мають постійну роботу, і це незважаючи на те, що економіка Швейцарії відчайдушно потребує робочої сили. У цьому сенсі українські біженці та біженки є ідеальними кандидатами: у середньому вони мають значно вищий рівень освіти, ніж навіть самі швейцарці, вони не стикаються з особливими труднощами щодо культурної інтеграції у швейцарське суспільство. Тому Федеральна рада розглядає як цілком досяжну мету подвоєння числа українців та українок, які мають роботу, вже до кінця 2024 року до показника 40%. Такі плани Кабмін озвучив ще в листопаді минулого 2023 року.

«Ніхто не очікував, що війна триватиме так довго, тому ніхто не думав про необхідність організовувати для біженців мовні курси та запускати програми професійного перенавчання, все це не вважалося абсолютно необхідним», ‒ каже Андрій Лушницький, почесний консул України у Швейцарії.

Однак якби біженці були готові дещо змінити свій трудовий профіль та взятися за дещо іншу роботу, то тоді вакансій вони знайшли б у достатній кількості.

У цьому переконана Даніелла Лютцельшваб із «Швейцарської Асоціації роботодавців».

Проблеми є й у роботодавців, які часто не знають, де ці люди і як їх знайти. Крім того, малі та середні підприємства, що утворюють на 99% основу економіки Швейцарії, просто не мають необхідних ресурсів для запуску рекрутингових процесів та професійного пошуку кандидатів серед українців.

«Вирішити цю проблему можна було б з опорою на потенціал галузевих асоціацій та об’єднань», ‒ переконана Даніелла Лютцельшваб.

У березні 2024 року обидві палати парламенту, Національна рада та Рада кантонів, прийняли рішення спростити процедурну сторону питання та замінити вимогу отримувати дозвіл на роботу інформаційною онлайн-реєстрацією факту знаходження біженцем роботи або роботодавцем працівника чи робітниці з числа біженців. Даніелла Лютцельшваб вітає будь-які заходи такого роду, але вона, як і раніше, скептично оцінює кінцевий ефект одного лише переходу від дозволів до реєстрації.

«Передусім нам потрібна передбачуваність. Важко наймати працівників, не маючи жодного поняття про те, як довго вони ще пробудуть у Швейцарії або як довго ще діятиме сам міграційний статус S. І хотілося б, щоб федеральний уряд заздалегідь повідомляв нам про всі свої рішення в цій сфері».

Нагадаємо, українські біженці можуть безкоштовно зареєструвати авто у Швейцарії.