Україна декларує вступ до Європейського Союзу як одну зі своїх головних стратегічних цілей, однак просування за ключовими реформами залишається надто повільним. Про це пише The Economist, звертаючи особливу увагу на судову систему, верховенство права, боротьбу з корупцією та державне управління.
Змістовні переговори за першим кластером — так званими «фундаментальними питаннями» — розпочалися в червні. Саме цей блок охоплює критерії, без яких подальше просування до членства практично неможливе: незалежність судів, демократичні інституції, антикорупційну політику та якість державного управління.
Однак, за оцінкою видання, український уряд мав розпочати реалізацію погодженого з ЄС плану реформ ще приблизно на пів року раніше. Із десяти передбачених напрямів уряд вніс лише кілька законопроєктів, а парламент ухвалив ще менше. Коаліція українських громадських організацій оцінила виконання відповідного плану лише у 15 балів зі 100.
Найбільше занепокоєння викликає судова реформа. Критики вказують на слабкий прогрес у реформуванні Верховного суду та прокуратури, а також на законодавчі зміни, які можуть спростити приховування активів окремими суддями. Недовіра до судової системи залишається однією з головних проблем як для українського суспільства, так і для потенційних іноземних інвесторів.
The Economist стверджує, що Євросоюз, зосереджений на військовій підтримці України та її здатності стримувати Росію, часто уникає публічного конфлікту з Києвом щодо реформ. Тиск, за словами представників ЄС, переважно здійснюється за зачиненими дверима. Водночас така обережність створює ризик, що українська влада виконуватиме лише мінімально необхідні вимоги.
Політична ситуація всередині країни також ускладнює процес. Президентська команда не завжди має гарантовану більшість у парламенті та змушена домовлятися щодо окремих законопроєктів. Проте автор матеріалу вважає, що головною проблемою залишається не лише нестача голосів, а й небажання частини самої влади прискорювати зміни, які обмежують її вплив на суди, прокуратуру та державні інституції.
Водночас підтримка європейської інтеграції серед українців залишається високою. Значна частина суспільства також позитивно ставиться до зовнішнього тиску з боку партнерів, якщо він допомагає просувати антикорупційні та судові реформи.
Головний висновок The Economist полягає в тому, що ЄС має пов’язувати фінансову підтримку та просування переговорів із конкретними, вимірюваними результатами. Інакше існує ризик, що вступ до Євросоюзу залишатиметься політичною декларацією, тоді як найскладніші реформи й надалі відкладатимуться.
Джерело: The Economist.
