Світ майже непомітно рухається до нової гонки ядерних озброєнь. Система контролю, яку десятиліттями вибудовували після найнебезпечніших епізодів Холодної війни, руйнується, а держави, які раніше відмовлялися навіть обговорювати можливість створення власної ядерної зброї, дедалі частіше переглядають цю позицію. Про це пише The Washington Post.
«Годинник Судного дня» нині встановлений на позначці 85 секунд до опівночі — найближче до символічного моменту глобальної катастрофи за всю історію його існування.
США та Росія, на які разом припадає близько 86% світового ядерного арсеналу, вперше з 1972 року залишилися без чинного договору, що обмежував би їхні стратегічні озброєння. Водночас сама модель двостороннього контролю, створена для світу Холодної війни, дедалі менше відповідає новій реальності.
Китай уже має понад 600 ядерних боєголовок і продовжує швидко нарощувати свій арсенал, при цьому не погоджуючись приєднатися до переговорів про контроль над озброєннями разом зі США та Росією.
Ще одним фактором стає Північна Корея. За оцінками, Пхеньян має близько 50 готових ядерних боєголовок та достатньо ядерного матеріалу для виробництва ще приблизно 90.
На цьому тлі сумніви щодо надійності американських гарантій безпеки змушують Південну Корею та Японію дедалі відкритіше обговорювати те, що ще недавно вважалося майже немислимим, — можливість створення власної ядерної зброї.
Деякі представники реалістичної школи міжнародних відносин, яких називають «ядерними оптимістами», вважають, що поява ядерної зброї у більшої кількості держав парадоксальним чином може зробити світ стабільнішим. Їхній головний аргумент полягає в тому, що страх гарантованого знищення змушує навіть непримиренних противників уникати великої війни.
Прихильники цієї концепції нагадують, що Холодна війна між США та СРСР так і не перетворилася на прямий ядерний конфлікт, а наявність ядерної зброї в Індії та Пакистану, ймовірно, стала одним із факторів, які не дозволяли їхнім численним прикордонним кризам перерости у повномасштабну війну.
За цією логікою, власні ядерні арсенали Японії та Південної Кореї могли б створити баланс із Китаєм та КНДР і навіть дозволити Сполученим Штатам скоротити військову присутність в Азії.
Однак The Washington Post звертає увагу на протилежний ризик: поширення ядерної зброї може не зменшити, а навпаки, різко збільшити нестабільність. Що більше держав і людей отримують можливість ухвалити рішення про ядерний запуск, то більшою стає ймовірність помилки, неправильно інтерпретованого сигналу або фатального прорахунку під час кризи.
Масштабні переговори про глобальне ядерне роззброєння в нинішніх умовах виглядають майже нереалістичними. Тому автори пропонують почати зі значно скромніших кроків, здатних хоча б знизити ризик випадкового Армагеддону.
Ядерні держави могли б добровільно попереджати одна одну про випробування, запуски балістичних ракет та великі військові навчання. Важливими залишаються прозорість щодо розмірів ядерних арсеналів і механізми міжнародних інспекцій.
Ще одним невеликим, але критично важливим кроком могло б стати створення або відновлення прямих військових «гарячих ліній» між усіма ядерними державами, зокрема Китаєм. Торговельні, технологічні чи політичні конфлікти не повинні призводити до закриття каналів зв’язку саме тоді, коли одна помилка може мати катастрофічні наслідки.
Це означало б і необхідність де-факто враховувати Північну Корею як ядерну державу. Йдеться не про політичне схвалення її ядерної програми або відмову від вимоги роззброєння, а про визнання реальності заради створення механізмів, які можуть запобігти випадковій війні.
Сорок років тому президент США Рональд Рейган і радянський лідер Міхаіл Горбачов під час переговорів опинилися напрочуд близько до обговорення радикального скорочення, а в певний момент — навіть ліквідації ядерних арсеналів. Те історичне вікно можливостей давно закрилося.
Сьогодні мета значно скромніша: не побудувати світ без ядерної зброї одним великим договором, а хоча б не дозволити новому ядерному порядку стати некерованим. І саме маленькі домовленості, канали зв’язку та правила взаємного попередження можуть стати тим, що відсуне стрілки «Годинника Судного дня» від опівночі.
Джерело: The Washington Post
