Спортивні арени Донеччини та Луганщини перебувають між руїнами та надією на повернення спорту.
Про це повідомляє ЧЕМПІОН.
“Донбас Арена”, Донецьк: від футбольної перлини до символу війни
Стадіон “Донбас Арена”, збудований у 2009 році за величезні 400 мільйонів доларів, став символом амбіцій України, коли країна отримала право на проведення матчів Євро-2012 разом з Польщею.
З того часу стадіон пережив суттєві зміни. Хоча іноді на ньому проводять концерти, замість великих зірок світової сцени, як-от Ріанна та Мілавоя Йовович, тепер можна почути виступи таких артистів, як ЧАЙФ і Чічєріна. А з футбольних матчів тут залишились лише піар-шоу окупантів, які стали новою реальністю для цього спортивного комплексу, де раніше виступали такі гіганти, як Барселона і лондонський Арсенал.
Стадіон імені Володимира Бойка, Маріуполь: від спортивної арени до військового складу
З початку повномасштабного вторгнення стадіон імені Володимира Бойка став мішенню для постійних обстрілів. Внаслідок цього значно постраждали більшість адміністративних будівель, а також поле та трибуни арени.
На сьогодні стадіон більше не є місцем для проведення спортивних заходів. Він перетворився на склад для зберігання військової техніки та боєприпасів, ставши частиною інфраструктури в умовах війни.
Стадіон “Авангард”, Луганськ: від спортивного комплексу до занедбаної арени
Стадіон “Авангард” був відкритий у 1951 році та за свою історію пережив дві реконструкції, остання з яких була проведена у 2011 році. Останній матч на арені відбувся 27 квітня 2014 року.
До початку війни на стадіоні функціонували численні дитячі секції з футболу, боксу, карате, легкої атлетики та інших видів спорту. Зараз майже всі ці секції припинили свою діяльність, а сам стадіон поступово занепадає, перетворюючись на занедбану споруду.
РСК “Олімпійський”, Донецьк: від спортивної арени до місця окупації
Стадіон РСК “Олімпійський” у Донецьку, відкритий у 1958 році архітекторами Рєвіним та Голубковим, був колишнім домашнім стадіоном футбольного клубу “Шахтар”. З вмісткістю 25 000 вболівальників, арена приймала не лише матчі єврокубків за участю “гірників” і донецького “Металурга”, але й важливі міжнародні події, зокрема фінал юнацького Євро-2009, де збірна України здобула перемогу над Англією (2:0).
Але з початком окупації, стадіон втратив свою роль в історії спорту та культури. Тепер він перетворився на територію, де окупанти проводять навколовоєнні тренінги, і більше немає місця для великих спортивних подій або концертів світових рок-зірок.є
Стадіон “Металург”, Бахмут: від спортивної арени до руїн війни
Стадіон “Металург” у Бахмуті, збудований у 1949 році та відновлений в останній раз у 2012 році, став ще однією жертвою війни. Після активних бойових дій у 2022-2023 роках арена була майже повністю зруйнована, як і 80% самого міста.
До війни на території стадіону функціонував не лише футбольний майданчик, а й легкоатлетичний манеж. Однак після окупації війська ворога провели тимчасові ремонтні роботи і перетворили манеж на місце для зберігання техніки. Стадіон, який колись був важливим спортивним осередком, тепер став ще одним символом руйнувань війни.
Стадіон “Хімік”, Сіверськодонецьк: від спортивного осередку до руїн війни
Стадіон “Хімік” був відкритий у 1951 році для однойменного футбольного клубу, який виступав у нижчих дивізіонах СРСР і України. Окрім футбольних матчів, на арені діяли дитячі секції з боксу, легкої атлетики та кікбоксингу.
Проте з початком бойових дій та інтенсивних обстрілів стадіон зазнав значних ушкоджень. У результаті міських боїв та застосування всілякої неядерної зброї “Хімік” було частково зруйновано, і до 2024 року він залишався занедбаним.
У минулому році окупаційна влада оголосила про плани відновлення стадіону, навіть розпочавши демонтаж старих трибун. Однак, зважаючи на ситуацію, важко передбачити, чи стане ця ініціатива реальністю.
