Після трьох місяців напруженого очікування, технічних викликів та дипломатичних воєн, нафтопровід «Дружба» знову запрацював. 22 квітня 2026 року став днем, коли економічний прагматизм переміг політичний шантаж: Угорщина та Словаччина отримали доступ до російської нафти, а Україна — зелене світло на отримання стратегічного кредиту від Євросоюзу.
Про це пише РБК-Україна.
Технічний подвиг у тіні війни
Нафтопровід «Дружба», який десятиліттями був артерією енергетичної стабільності для Центральної Європи, став ціллю російської агресії 27 січня 2026 року. Масована атака безпілотників пошкодила критичну інфраструктуру: насосні станції та один із найбільших резервуарів.
Попередні оцінки були невтішними — на повне відновлення прогнозували понад рік. Проте українські фахівці «Укртранснафти» здійснили майже неможливе, провівши екстрений ремонт за три місяці.
Важливий аспект: Поточний ремонт забезпечує лише транзитні можливості. За словами голови НАК «Нафтогаз України» Сергія Корецького, попереду будівництво нових резервуарів, які за стандартами НАТО будуть розміщені глибоко під землею, щоб мінімізувати ризики від майбутніх обстрілів.
Нафта як інструмент великого шантажу
Історія з зупинкою «Дружби» швидко переросла з технічної проблеми в геополітичний трилер. Головним героєм став прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який використав енергетичну вразливість своєї країни як важіль тиску на Київ та Брюссель.
Логіка Орбана була простою: доки нафта не тече в Угорщину, Будапешт блокує кредитну допомогу Україні у розмірі 90 мільярдів євро. Це рішення було критично важливим для фінансової стійкості України, адже кошти призначені для:
- покриття дефіциту бюджету;
- виплат грошового забезпечення військовослужбовцям;
- закупівлі озброєння та відновлення енергетики.
Україна зі свого боку займала дзеркальну позицію: ремонт триватиме стільки, скільки потрібно, а його завершення прямо залежить від розблокування фінансової допомоги.
Дипломатичний розкол у Брюсселі
Цікаво, що в цій грі Київ не завжди мав беззастережну підтримку Брюсселя. Європейські столиці, навіть найбільш дружні до України, критикували тактику «дзеркального шантажу». Недопуск європейських інспекторів на пошкоджений об’єкт з міркувань секретності викликав роздратування в ЄС. Проте українська влада залишалася непохитною: безпека інфраструктури та фінансова стабільність були пріоритетами номер один.
Поворотний момент: вибори в Угорщині та 20-й пакет санкцій
Ситуація почала стрімко змінюватися після розгромної поразки партії Віктора Орбана на виборах. Хоча до офіційного вступу на посаду Петера Мадяра залишається кілька тижнів, політичний ландшафт уже змінився.
22 квітня, щойно перші тонни нафти пішли в напрямку НПЗ компанії MOL, у Брюсселі відбулося «диво»:
- Розблоковано кредит на 90 млрд євро. Перший транш очікується вже в червні.
- Затверджено 20-й пакет санкцій проти РФ. Угорщина, яка місяцями саботувала ці обмеження, нарешті зняла своє вето.
Що далі: 2027 рік як дедлайн
Попри відновлення транзиту, майбутнє російської нафти в Україні має чітко визначений термін дії. З 1 січня 2027 року набуває чинності повна заборона ЄС на поставки російських енергоресурсів.
Угорщина та Словаччина мають менше восьми місяців, щоб остаточно перейти на альтернативні маршрути, зокрема через хорватський нафтопровід Adria. Чехія вже подала приклад, повністю відмовившись від російської сировини на користь азербайджанської у березні 2025 року.
Підсумок
Україна вийшла з цієї кризи з перемогою: енергетична інфраструктура працює, а стратегічне фінансування від ЄС гарантоване. Проте ця історія стала нагадуванням про те, наскільки тісно переплетені технології, економіка та велика політика в умовах сучасної війни. Нафтопровід «Дружба» виконав свою роль як останній великий козир у переговорах, відкриваючи шлях до нової фази європейської інтеграції України.
