Українська і російська мова дуже різні граматично, фонетично, орфоепічно, чому знаходяться нові й нові підтвердження. Що вже й говорити про милозвучність мови.

На такі особливостізвернула увагуредакторка Ольга Васильєва.

Іменники української мови мають кличний відмінок

Він представлений закінченнями-о, -е, -є, -у, -юі використовується, коли ми звертаємося до когось (чогось). Наприклад,Одесо, Миколаєве, Балакліє, Лисичанську, Маріуполю.

Наказовий спосіб дієслова першої особи множини

Представлений закінченнями-мо, -імота вигуками"нумо"і"гайда": встаньмо, ходімо, працюймо; нумо до праці, гайда працювати.

"Московити кажуть – "давайте", – зазначила редакторка.

Особлива форма майбутнього часу дієслова

Синтетична (та, яка складається з одного слова) форма майбутнього часу дієслова:-робитиму, -робитимеш, -робитиме, -робитимемо, -робитимете, -робитимуть, -робитиметься, -робитимуться.

Формально є і аналітична форма (з двох слів):буду робити, будеш робити, буде робитисятощо. Однак вона менш органічна для нашої мови, тому небажана.

Ступені порівняння прикметників

В українській мові є синтетична форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників:тепліший – найтепліший.

Є і аналітична:більш теплий, найбільш теплий, якої краще уникати.

Найвищий ступінь можна додатково посилити префіксамищо-таяк-: найтепліший – щонайтепліший, якнайтепліший.

"У московита на всі варіанти буде "самый теплый", – додала Ольга Васильєва.

Давноминулий час дієслова

Такий час широко вживався у староукраїнській літературній мові XVI-XVIII ст. і зберігся дотепер:"Я читав був цю книжку, та забув її зміст".

Цю форму рекомендовано вживати в розмовному та художньому стилях для посилення колориту.