Після того, як Вестмінстерський магістратський суд у Лондоні відмовив в екстрадиції Артема Дмитрука до України, нардеп припинив свою активність у Telegram.

Вже 10 днів немає жодного допису на його сторінці у цьому месенджері.

Останній допис був 9 березня, через п’ять днів після ухвалення судового рішення суду у Лондоні. І присвячений цей допис був дню народження Тараса Шевченка.

До цього, майже кожного дня нардеп-втікач боровся у Telegram з «режимом Зеленського», відкрито просував необхідні Росії наративи, розповсюджував фейки, та активно й неприховано працював на російську пропаганду.

Все це відбувалося під соусом формування уяви, що Дмитрук не людина, яка підозрюється у скоєнні декількох кримінальних злочинів та яка втекла з України, аби уникнути відповідальності, а начебто нардеп, якого нібито переслідують за опозиційну діяльність.

Дмитрук поширював фейк, що його нібито катували та навіть намагалися вбити. Потім цей фейк лунав на засіданні Радбезу ООН від Василя Небензі – представника РФ.

Дмитрук розповідав про «фашистів в Україні», поширював фейки про «переслідування християн» тощо. Ховаючись у Лондоні він дав інтерв’ю одному з найбільших російських засобів масової пропаганди.  

Артем Дмитрук втік з України ще до того, як йому було повідомлено про підозру. 29 серпня 2024 року у ДБР та Офісі генпрокурора повідомили, що ДБР оголосило в міжнародний розшук підозрюваного у нападах на громадян чинного нардепа Дмитрука.

За інформацією ДБР Дмитрук підозрюється:

– в умисному заподіянні групою осіб працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків (ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України);

– викраденні вогнепальної зброї групою осіб (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 262 КК України);

– умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ч. 1 ст. 122 КК України);

– грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (ч. 1 ст. 296 КК України).