Партія Петера Мадяра (це не той “Мадяр”, якщо що) перемагає, і це означає злам системи, яка роками здавалася монолітною, але, як показали вибори, тріснула під тиском суспільства, втомленого від корупції та порожніх геополітичних амбіцій, що не дали Угорщині нічого, окрім блокування 17 мільярдів євро від ЄС.

Для нас це шанс налагодити адекватну співпрацю замість відвертої конфронтації.

Будапешт може перестати блокувати рішення ЄС щодо допомоги Києву та санкцій проти Москви. А може й надалі використовувати орбанівське вето на кредит у 90 мільярдів як інструмент торгу з ЄС для розв’язання клубка внутрішньоугорських проблем. У будь-якому разі новий курс однозначно буде проєвропейським, а не проросійським, а отже, знайти точки дотику буде значно легше.

Але легко точно не буде, адже проблема не лише в позиції Мадяра. Проблема в тому, що угорський народ повірив російській пропаганді про можливість повернення частини земель, втрачених після світових воєн, зокрема українського Закарпаття. Із ранку 24.02.2022, за деякими даними, угорські війська стояли на кордоні й чекали лише команди на вторгнення для “захисту угорського населення”. Але ми гідно трималися в перші дні російської навали й отримали на західному кордоні лише недружній режим замість воєнного союзника Росії.

Тому треба зосередитися на дипломатії та однозначно позитивних наслідках виборів в Угорщині, а вони є!

По-перше, це, завдяки намаганням самого Орбана і його “друга” Венса, перемога українських спецслужб, у яку багато хто повірив. А віра в чиюсь спроможність у наш час коштує дуже багато.

По-друге, це висвітлення реальної ваги політичної підтримки Трампа для європейських політиків, а отже, праві партії зменшать свої сподівання на “чарівника з мармурової зали”, що, своєю чергою, збільшить їхню договороздатність.

По-третє, це антиросійськість. Варто підкреслити, що на вулицях Будапешта тисячі людей сказали владі те, що ще недавно здавалося неможливим: “Геть до Росії”. І це вже був меседж не до танків 1956 року, а до самої орбанівської моделі, яка десятиліттями грала на темі “особливих відносин із Росією”.

Тож сподіваюся, що Україна й нова Угорщина почнуть говорити як нормальні сусіди — хоч і з взаємними проблемами, але без ворожнечі. Для Центральної Європи це може стати початком нової епохи.