ЖителькаБучіМарія Микитюкподілиласьнеймовірною історією про свою знайому— хірурга-травматолога Оксану Мироненко, яка для неї стала взірцем героїзму, людяності тасамовідданості.

«Оксана Мироненко у2014 році зродиною рятувалася від війни зрідного Луганська. Вона, приїхавши доБучі, почала допомагати армії: плела разом знами маскувальні сітки, робила сухі борщові набори нафронт,—розповіла усоцмережі Марія Микитюк. —Втративши все, немаючи роботи таприхистку, здвома маленькими дітьми, Оксана тримала стрій. Розповідала нам, якдоостанньої хвилини перед виїздом оперувала наших поранених бійців. Тоді мені здавалося, щоярозумію їїбіль івтрати. Азараз, через 8 років, Оксана знову була вимушена рятуватися від бойових дій, покинути гарний омріяний будинок вБучі, роботу, яку вона любить донестями, іїхати доІвано-Франківська. Під час евакуації Оксана втратила рідну маму, абатька поранили. Голубко моя, хай твоя матуся спочиває змиром.

Зараз Оксана хірург-волонтер, вона вІвано-Франківську оперує поранених таусіх, хто того потребує, безкоштовно. Якщо бути докінця відвертою, товона оперує тадопомагає людям без втоми, без перерви навідпочинок, самовіддано тапрофесійно. Хочу, щоб після перемоги вона отримала Почесне звання «Жінка року». Вона вже уцюмить, читаючи цірядки, точно буде дзвонити мені тавимагати прибрати про нагороду, адже унеї величезне почуття совісті йвона робить усе саме посовісті, анеза нагороди".