Ще кілька років тому Ірландія здавалася для багатьох українців майже ідеальною країною для нового життя. Англійська мова, високі соціальні виплати, безпека, доброзичливе ставлення до біженців і репутація однієї з найбагатших країн Європи.

У 2022–2023 роках тисячі українців їхали туди не просто перечекати війну, а з надією побудувати нове життя. Ірландію називали країною можливостей, а деякі навіть говорили про «нову Канаду» для українців.

Але у 2026 році все більше людей пакують валізи у зворотному напрямку.

Хтось повертається до України. Хтось переїжджає до Болгарії, Італії, Іспанії чи Польщі. Інші чесно визнають: життя на «зеленому острові» виявилося надто дорогим, надто тимчасовим і психологічно виснажливим.

Що сталося?

Грошей стало менше, а невизначеності — більше

Одним із головних ударів для українців стало поступове згортання програм підтримки.

Ірландський уряд уже підтвердив поетапне скорочення Accommodation Recognition Payment (ARP) — програми компенсації для ірландських сімей, які приймають українців у своїх домівках.

Якщо раніше господарі отримували 800 євро на місяць, потім суму знизили до 600 євро, то тепер уряд підтвердив нове скорочення — до 400 євро на місяць.

Ба більше, програму планують повністю завершити у березні 2027 року.

Для багатьох українців це означає просту річ: люди, які роками надавали житло, дедалі частіше не можуть або не хочуть продовжувати це робити.

У результаті багато сімей опиняються перед вибором: терміново шукати житло або шукати іншу країну.

Ірландія більше не хоче платити за «тимчасовість»

Ще одна зміна — поступове згортання державного розміщення українців.

Ірландський уряд уже відкрито говорить про скорочення використання готелів, туристичних комплексів та центрів розміщення для біженців.

Причина проста: це надто дорого.

Після років масштабних витрат уряд дедалі частіше говорить про необхідність «самостійної інтеграції» українців.

Для новоприбулих українців правила вже стали значно жорсткішими. Тривалість гарантованого житла скорочена, а частину людей після певного періоду просять шукати варіанти самостійно.

Але тут виникає головна проблема.

Житлова криза: знайти квартиру майже нереально

Ірландія переживає одну з найгірших житлових криз у Європі.

Навіть місцеві мешканці роками стоять у чергах на житло або витрачають більшу частину зарплати на оренду.

У Дубліні, Корку чи Голвеї ціни на квартири для оренди давно стали шоком навіть для людей із хорошими доходами.

Для українців ситуація ще складніша.

Без офіційної роботи житло знайти майже неможливо.

Але без житла важко знайти роботу.

Виходить замкнене коло.

Саме тому багато українських сімей роками залишалися в готелях або тимчасовому житлі, не маючи реального шансу перейти до нормального життя.

Школи: проблема, про яку рідко говорять

Ще одна причина, через яку багато матерів починають думати про переїзд — система шкільної освіти.

У багатьох регіонах Ірландії молодші школярі закінчують заняття вже близько 13:30–14:00.

І тут виникає питання, яке звучить дуже по-побутовому, але визначає все життя:

Хто забере дитину?

Де вона буде до вечора?

Як працювати повний день?

Післяшкільні програми доступні не всюди, а приватний догляд за дитиною коштує дорого.

Для багатьох одиноких матерів це означає вибір: або працювати неповний день, або взагалі залишатися вдома.

Медицина, яка не виправдала очікувань

Для частини українців несподіванкою стала і система охорони здоров’я.

Попри репутацію заможної країни, в Ірландії часто доводиться місяцями чекати вузьких спеціалістів, а запис до лікаря може затягуватися.

Особливо болісно це відчувають сім’ї з дітьми.

Найбільша проблема — навіть не гроші

Але якщо поговорити з українцями відверто, більшість назве іншу причину.

Втому.

Втому жити у стані «тимчасово».

Тимчасовий захист мав тривати місяці.

Потім рік.

Потім ще рік.

І раптом ти живеш так уже кілька років.

Ти ніби працюєш.

Ніби інтегруєшся.

Ніби будуєш життя.

Але все одно не розумієш: це твій дім чи просто місце, де ти перечікуєш війну?

І саме ця невизначеність починає виснажувати найбільше.

Куди їдуть українці

Частина людей повертається до України — особливо ті, хто має житло або підтримку родини.

Інші шукають дешевші та спокійніші варіанти — Болгарію, Італію, Іспанію, Польщу чи Чехію.

І парадокс у тому, що дедалі більше українців починають думати не про те, де більше платять.

А про те, де можна нормально жити.

Де доступніше житло.

Де легше з дитиною.

Де є шанс не виживати, а жити.

Джерело: уряд Ірландії, Irish Times, The Journal, Citizens Information, Eurostat