Керівники великих європейських оборонних компаній дедалі частіше змушені жити під охороною, змінювати місця проживання та посилювати особисту безпеку через загрозу з боку ворожих держав. Про це пише дослідниця Атлантичної ради Елізабет Броу у колонці для Financial Times.

Вона проводить паралель із 1970–1980-ми роками, коли європейські бізнес-лідери регулярно ставали цілями політично мотивованого насильства. У 1977 році члени «Фракції Червоної армії» застрелили гендиректора Dresdner Bank Юргена Понто, а згодом викрали та вбили Ганса-Мартіна Шлейера, одного з найвпливовіших представників німецького бізнесу. У 1989 році був убитий голова Deutsche Bank Альфред Херрхаузен, а ще через два роки — Детлев Роведдер, який відповідав за приватизацію підприємств колишньої НДР.

Сьогодні загроза повертається в іншій формі.

Нещодавно стало відомо про російський план убивства Штефана Туманна, керівника німецького оборонного стартапу Donaustahl, який виробляє безпілотники та програмне забезпечення для військових систем і співпрацює з Україною.

Ще раніше західні спецслужби повідомляли про зірвану змову з метою ліквідації Арміна Паппергера — генерального директора Rheinmetall, одного з найбільших оборонних концернів Європи. Після цього Паппергер постійно пересувається з охороною.

Європейські служби безпеки вже радять керівникам оборонних підприємств посилювати не лише захист заводів, а й власну особисту безпеку. До цього додаються підозрілі випадки спостереження, стеження та можливих спроб збору інформації поблизу приватних будинків топменеджерів.

Броу зазначає, що Росія не намагається зберігати респектабельний образ. Навпаки, її метою може бути створення атмосфери страху.

Якщо керівників оборонних компаній вдасться залякати настільки, щоб вони відмовлялися від співпраці з Україною, скорочували виробництво зброї або уникали нових контрактів, для Кремля це вже буде успіхом.

Небезпека полягає ще й у тому, що такий підхід можуть перейняти інші держави. Якщо стане зрозуміло, що персональний тиск на керівників компаній дає політичний або економічний результат, атаки на бізнес-лідерів можуть стати окремим інструментом гібридної війни.

У цьому сенсі сучасна Європа знову повертається до ситуації, яку вже переживала кілька десятиліть тому, коли керівники великих компаній були змушені сприймати загрозу замаху як частину професійного життя.

Тоді західнонімецькі бізнесмени продовжували працювати попри терор, а «Фракція Червоної армії» зрештою зникла.

На думку Броу, сучасним керівникам оборонних компаній доведеться проявити таку саму стійкість. Адже якщо страх змусить їх відмовитися від виробництва зброї або підтримки України, то саме цього й прагнуть ті, хто намагається на них тиснути.

Джерело: Financial Times