Глава Чечні Рамзан Кадиров публічно демонструє підтримку війни Росії проти України та регулярно заявляє про свою відданість Владіміру Путіну, однак за лаштунками використовує свій вплив, щоб мінімізувати участь жителів республіки у бойових діях. Про це пише The Economist.
Видання звертає увагу на показову деталь у самому Грозному. У «Меморіальному комплексі слави», присвяченому Ахмату Кадирову, представлені портрети чеченців, які загинули на боці Росії у різних війнах, починаючи з Другої світової. Водночас портретів чеченських військових, загиблих у війні проти України, там немає.
Загалом столиця Чечні майже не справляє враження міста країни, яка веде велику війну. Серед небагатьох її ознак — вербувальні плакати та реклама знижок на квартири у новому районі імені Путіна для учасників так званої «спеціальної воєнної операції».
Це різко контрастує з войовничою риторикою самого Кадирова. Він стверджував, що Чечня відправила на війну понад 70 880 бійців — близько 9% чоловічого населення республіки. Якби ця цифра відображала кількість чеченців, які безпосередньо воюють, це був би найвищий показник серед російських регіонів.
Однак статистика загиблих показує зовсім іншу картину. За підрахунками «Медіазони», станом на 10 липня було встановлено імена лише 539 загиблих чеченців. Це приблизно 0,2% від загальної кількості встановлених російських втрат, хоча в Чечні проживає близько 1,1% населення Росії.
Джерела The Economist пов’язують такий розрив із політикою самого Кадирова. Після двох російсько-чеченських воєн бажання воювати за інтереси Москви серед чеченців залишається невисоким. Один зі співрозмовників видання, близький до керівництва республіки, зазначив, що Кадиров, попри образ «піхотинця Путіна», добре розуміє настрої населення і не прагне жертвувати чеченцями заради «русского мира».
За даними видання, Кадирову фактично вдалося не допустити проведення в Чечні масштабної примусової мобілізації. Водночас він використав війну для зміцнення власного образу лідера, який здатний захистити населення республіки від вимог Москви.
Окремим інструментом стала війна і для внутрішньої боротьби. Апті Алаудінов, колишній високопоставлений чеченський чиновник, якого, за даними The Economist, свого часу підозрювали у змові проти Кадирова, очолив спецпідрозділ «Ахмат».
При цьому навіть «Ахмат» значною мірою складається не з чеченців. За словами самого Алаудінова, чеченці становлять лише близько чверті його бійців, тоді як решту набирають в інших регіонах Росії. Фінансування такого набору забезпечується, зокрема, коштами, які Чечня отримує від Москви.
Співрозмовник, близький до чеченського керівництва, описав тактику підрозділів «Ахмат» так: вони беруть участь у бойових діях, однак мають наказ «не перестаратися» і берегти себе. Частина цих формувань стала відомою передусім завдяки активності в соціальних мережах, а не бойовим операціям.
Водночас війна використовується чеченською владою як інструмент репресій. За інформацією The Economist, на фронт можуть примусово відправляти людей, яких режим вважає небажаними, серед них засуджені, родичі опозиціонерів та представники інших переслідуваних груп.
Є й чеченці, які йдуть воювати добровільно та підтримують російську агресію. Видання розповідає історію Ільї Джамалутдінова, який брав участь у захопленні Маріуполя, був поранений, а потім повернувся на фронт. Він переконаний, що війни в Україні та Чечні були спровоковані Заходом.
У телефоні Джамалутдінов зберігає фотографію часів Першої чеченської війни. На ній йому шість років, він стоїть серед озброєних чоловіків з автоматом, який дав йому батько. Той воював на боці російських військ проти прихильників незалежності Чечні, а через три десятиліття підтримав рішення сина вирушити воювати проти України.
«Усе, що я бачив у своєму житті, — це війна», — сказав Джамалутдінов.
Джерело: The Economist
