Війна навколо Ірану стала для головних геополітичних опонентів США унікальним джерелом інформації про реальні можливості американської армії. Китай, Росія та Північна Корея отримали рідкісний шанс побачити не теоретичні сценарії, а практичне застосування сучасного озброєння у бойових умовах.

Йдеться, зокрема, про використання новітніх систем, включно з високоточними авіаударами, які координуються за допомогою технологій штучного інтелекту. Такі операції демонструють швидкість, точність і рівень автоматизації, на який здатні сучасні сили США.

Водночас конфлікт виявив і вразливі місця. Зокрема, увагу привернула швидкість виснаження запасів ключових боєприпасів. Найбільше це стосується далекобійних ракет Tomahawk і перехоплювачів систем Patriot, які відіграють критичну роль у сучасній війні.

Окремий інтерес для Росії становить порівняння ефективності американського озброєння з іранськими системами. Москва аналізує, як працюють засоби протиповітряної оборони в умовах масованих атак і комбінованих ударів.

Досвід війни в Україні вже показав, що використання роїв безпілотників у поєднанні з ракетами може створювати серйозні проблеми для систем ППО. Такі тактики дозволяють перевантажувати оборону і знижувати ефективність навіть дорогих комплексів.

Іранські безпілотники, за наявними даними, також продемонстрували здатність впливати на системи протиракетної оборони. Зокрема, повідомляється про випадки ураження елементів систем THAAD на Близькому Сході, що привернуло додаткову увагу військових аналітиків.

Фактично нинішній конфлікт став полігоном, на якому відпрацьовується модель сучасної війни. Для потенційних противників США це можливість у реальному часі вивчити сильні та слабкі сторони американської військової машини.

Багато з цих висновків можуть бути використані у підготовці до можливих майбутніх конфліктів, зокрема у європейському напрямку. Війна на Близькому Сході таким чином виходить далеко за межі регіонального протистояння і перетворюється на фактор глобальної безпеки.