Дитячі та дорослі вакцини відрізняються не лише дозуванням чи складом — передусім тим, як реагує на них наш імунітет у різному віці. Немовлята краще сприймають білкові антигени, тоді як дорослим і літнім людям потрібні потужніші препарати для формування стійкого захисту.
Саме тому календар щеплень складають з урахуванням імуногенності — здатності вакцини «навчати» організм боротися зі збудником, пояснює інфекціоніст Федір Лапій, передає Центр громадського здоров’я.
Чим відрізняються вакцини для дітей і дорослих?
За словами інфекціоніста, календар профілактичних щеплень формують з урахуванням низки факторів, як-от застосування вакцини у певній віковій групі та імуногенність – здатність стимулювати вироблення антитіл імунною системою.
Саме імуногенність є ключовою властивістю вакцин. Вона означає, що препарат ефективно “навчає” імунну систему боротися зі збудником.
Імуногенність оцінюють за двома основними критеріями:
- відсоток людей, у яких була відповідь на вакцинацію – після однієї чи двох доз, з різними інтервалами між ними;
- сила імунної відповіді. Наприклад, антитіла з’явилися у двох людей, але в однієї їх небагато, а в іншої – значно більше. В обох імунна відповідь є, однак її сила різна.
Імуногенність має певні вікові особливості. Наприклад, на вакцину з білковими антигенами імунна відповідь у новонароджених і дітей протягом першого року життя формується досить добре.
Зокрема, такими є щеплення проти гепатиту B та проти дифтерії і правця. Вони містять білковий антиген і викликають ефективну імунну відповідь у немовлят.
Водночас на полісахаридні вакцини імунна відповідь у малюків до двох років може бути нижчою, ніж у старших дітей та дорослих.
Під час формування Календаря профілактичних щеплень враховують також те, наскільки небезпечними для конкретного віку є певні інфекції та які вакцини захищають від них найкраще.
“Наприклад, Hib-інфекція (гемофільна інфекція – ред.) може спричинити тяжкі ускладнення або навіть смерть у дітей до двох років. Головний чинник патогенності цих бактерій – капсула, утворена з полісахаридних антигенів. Імунна система малюків до двох років погано реагує на такі антигени. Щоб подолати це обмеження, вчені створили кон’юговані вакцини: у них полісахаридний антиген “зв’язали” з білковим носієм.
Подібні втручання людини у природні процеси можна порівняти з винайденням інсуліну або проведенням кесаревого розтину. Так само і з вакцинацією: людство не мириться з тим, що природа залишила дітей без захисту, а створює рішення, які рятують життя”, – зауважує Федір Лапій.
З віком імуногенність вакцин знижується. У людей віком від 60 років звичайна імунна відповідь є нижчою – навіть у порівнянні з дітьми. Тому для них намагаються розробляти окремі вакцини. Прикладом є щеплення проти грипу з підвищеною дозою антигена.
