Ще кілька десятиліть тому Арктика асоціювалася переважно з кригою, полярними експедиціями та науковими станціями. Сьогодні вона дедалі більше нагадує один із ключових регіонів майбутнього геополітичного протистояння. Танення льодовиків відкриває нові морські маршрути, доступ до величезних запасів природних ресурсів і створює нові можливості для військової присутності. Саме тому Арктика дедалі частіше з’являється у стратегічних документах НАТО, Росії, США та Китаю як один із найважливіших напрямків глобальної конкуренції.

Чому Арктика настільки важлива

За оцінками Геологічної служби США, в Арктиці може знаходитися близько 13% нерозвіданих світових запасів нафти та майже 30% запасів природного газу. Крім вуглеводнів, регіон містить значні поклади рідкісноземельних металів, нікелю, кобальту, міді, графіту та інших критично важливих ресурсів для сучасної промисловості.

Однак ще важливішими є транспортні маршрути. Через танення льоду дедалі довше відкритим залишається Північний морський шлях уздовж узбережжя Росії. Він може скоротити час перевезення вантажів між Європою та Азією майже на два тижні порівняно з маршрутом через Суецький канал. Саме тому Арктика поступово перетворюється не лише на ресурсний, а й на логістичний центр майбутнього.

Росія вже давно готується

Росія є беззаперечним лідером за масштабами військової присутності в Арктиці. Вона відновила десятки радянських військових баз, побудувала нові аеродроми, радіолокаційні станції, системи протиповітряної оборони та військово-морські об’єкти.

Північний флот Росії фактично став окремим військовим округом. Саме тут базується значна частина російських атомних підводних човнів із балістичними ракетами, які є одним із ключових елементів ядерного стримування.

Крім того, Росія володіє найбільшим у світі криголамним флотом, включаючи атомні криголами, що дозволяє їй підтримувати судноплавство навіть у найсуворіших умовах.

НАТО відповідає

Після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО баланс сил у регіоні суттєво змінився. Сьогодні майже всі арктичні держави, за винятком Росії, входять до Альянсу.

До арктичної зони НАТО належать:

• США;
• Канада;
• Норвегія;
• Данія (через Гренландію);
• Ісландія;
• Фінляндія;
• Швеція.

Це дозволило Альянсу сформувати практично безперервний оборонний простір навколо значної частини Арктики.

Останніми роками НАТО регулярно проводить масштабні навчання в північних широтах, відпрацьовуючи дії авіації, підводного флоту, морської піхоти та сил спеціальних операцій в екстремальних кліматичних умовах.

США повертаються на Північ

Протягом багатьох років Вашингтон приділяв Арктиці значно менше уваги, ніж Росія.

Ситуація почала змінюватися після 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

США модернізують військові бази на Алясці, посилюють систему раннього попередження про ракетний напад, збільшують присутність стратегічної авіації та планують будівництво нових криголамів.

Американські військові дедалі частіше називають Арктику одним із головних театрів майбутньої конкуренції великих держав.

Китай — «майже арктична держава»

Хоча Китай не має виходу до Арктики, Пекін офіційно називає себе «державою, близькою до Арктики».

Китай активно інвестує в інфраструктуру Північного морського шляху, будує криголами, фінансує наукові експедиції та співпрацює з Росією у сфері освоєння арктичних ресурсів.

У китайській стратегії Арктика розглядається як складова ініціативи «Полярний Шовковий шлях», яка має стати північним продовженням глобального проєкту «Один пояс — один шлях».

Саме ця активність дедалі більше турбує США та їхніх союзників.

Чому Гренландія така важлива

Гренландія є найбільшим островом світу і має величезне стратегічне значення.

Саме тут розташована американська авіабаза Пітуффік, яка входить до системи попередження про ракетний напад.

Крім того, Гренландія має значні поклади рідкісноземельних металів, необхідних для виробництва електромобілів, акумуляторів, мікроелектроніки та сучасного озброєння.

Саме тому інтерес великих держав до острова лише зростає.

Арктика і війна в Україні

Повномасштабна війна суттєво змінила ситуацію в Арктиці.

Практично всі форми співпраці між Росією та західними країнами в рамках Арктичної ради були призупинені.

Країни НАТО значно активізували військову присутність на півночі, а Росія почала ще більше інтегрувати Арктику у свою оборонну стратегію.

Бойовий досвід України також змусив військових переглянути роль безпілотників, супутникової розвідки, далекобійних ударів та захисту критичної інфраструктури в арктичних умовах.

Чи можлива війна в Арктиці

Більшість аналітиків вважає, що повномасштабний конфлікт у регіоні малоймовірний, адже практично всі арктичні держави є ядерними або входять до військових союзів із ядерними країнами.

Однак ризик локальних інцидентів, боротьби за контроль над морськими маршрутами, шпигунства, кібератак і демонстрації військової сили зростає щороку.

Саме тому Арктику дедалі частіше порівнюють із Південно-Китайським морем — регіоном, де великі держави постійно демонструють силу, але намагаються не перейти межу відкритого військового зіткнення.

Новий центр світової політики

Ще десять років тому головними зонами міжнародної напруги вважалися Близький Схід, Чорне море та Індо-Тихоокеанський регіон. Сьогодні до цього переліку впевнено додається Арктика.

Саме тут перетинаються інтереси США, НАТО, Росії та Китаю. Саме тут проходять нові морські шляхи, зосереджені величезні природні ресурси та розташована одна з найважливіших складових глобального ядерного стримування.

Арктика вже перестала бути лише засніженою околицею світу. Вона поступово перетворюється на один із ключових геополітичних регіонів XXI століття, від стабільності якого дедалі більше залежатиме баланс сил між провідними державами світу.

Джерело: NATO, US Geological Survey, Arctic Council, RAND Corporation, CSIS.