8 травня в Україні вшановують перемогу над нацизмом у Другій світовій війні та пам’ять її жертв. Саме українська територія у 1939–1945 роках стала одним із головних театрів бойових дій, де точилися масштабні битви та тривав запеклий спротив окупантам.
Про це повідомляє пресслужба Міністерства юстиції.
У державних архівах зберігаються тисячі документів, які розповідають про події Другої світової війни — від особистих історій українців до свідчень нацистських злочинів і руйнувань, яких зазнала Україна. За підтримки Державної архівної служби Мін’юст зібрав добірку матеріалів, що демонструють реалії того часу.
Серед архівних документів — листи остарбайтерів, які вони надсилали рідним під контролем нацистської цензури. Збереглися також інструкції про те, як у таких умовах передавати правдиву інформацію, а ще — вірші та пісні, написані українками під час примусової праці у Німеччині.
Окрему частину архівної спадщини становлять фотоматеріали. Зокрема, у фондах є світлини з Києва 22 червня 1941 року, коли мешканці слухали звістку про початок війни, фото вокзалу окупованого міста, звідки людей вивозили на примусові роботи, а також кадри зруйнованого ДніпроГЕСу, боїв 1941 року, визволення українських міст і повернення людей до своїх знищених домівок після деокупації.
Архіви містять і документи про злочини нацистського режиму. Серед них — листівка із наказом про збір єврейського населення Києва у вересні 1941 року, що передувала трагедії Бабиного Яру. Також збереглися матеріали про знищені села Чернігівщини, зокрема Корюківку, де відбулося одне з найбільших масових убивств мирного населення в окупованій Європі під час війни.
У фондах є й документи, які відображають осмислення війни після її завершення. Це рукопис кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні», а також фото й матеріали Нюрнберзького процесу, який засудив нацистську ідеологію та покарав організаторів і виконавців воєнних злочинів.
У Мін’юсті наголошують, що архівні документи є не лише історичними свідченнями, а й нагадуванням про те, що воєнні злочини не мають строку давності. Цей принцип залишається актуальним і сьогодні — злочини Росії проти України також мають отримати правову оцінку, а винні — понести відповідальність.
Збереження архівних матеріалів та відкритий доступ до них залишаються важливою частиною політики національної пам’яті та відновлення історичної справедливості.
