14 березня 2014 року на тренувальну базу в Нові Петрівці відправилися близько 500 бійців Самооборони Майдану. Вони стали першими добровольцями війни, що так довго виснажує, мучить, майже кожного дня відриває по крихті від серця України. Для війни людина ‒ крихта. Для українців ‒ нестихаючий біль, розтрощена надія, перегорнута догори дригом доля близьких.

Не має жодного міста чи села, з якого не пішли боронити Батьківщину:

Полк національного захисту ім. Кульчинського, у складі якого: рота «Донецьк» (вихідці з Донецької та Луганської областей); сотня «Крим» ‒ кримські татари та інші нескорені кримчани;Київ: «Золоті ворота», «Київ-1», «Київ-2», «Миротворець»;Тодішній Дніпропетровськ: «Дніпро-1», «Дніпро-2», «Кривбас», «Донбас», «Правий сектор», »Шахтарськ»;Луганщина: «Айдар»;Бердянськ: «Азов»;Харків: «Слобожанщина», «Східний Корпус»;Херсон: «Світязь»;та багато інших.

Україна була, є і завжди буде собою. Бо її сини здавна у лихі часи без підштовхувань, без балачок просто ставали на захист своїх «інтересів»: своєї родини, свого дому, своєї землі.

У вересні було сформовано 44 батальйони територіальної оборони ЗСУ, 32 добровольчі батальйони патрульної служби міліції, 3 батальйони особливого призначення Нацгвардії.

17 січня 2017 року Постановою №1822 Верховної Ради України «Про встановлення Дня українського добровольця» визначено 14 березня Днем Українського добровольця.

День, який став святом для родин тих, хто повернувся. День скорботи за загиблими. Колись хтось з істориків зможе порахувати кількість вбитих у відкритих боях, із засідок, підірваних мінами, розстріляних снайперами, вбитими снарядами, що перелетіли від «братів», закатованих у полоні.

День подяки та молитви за живих і за тих, чиї очі бачимо на небі. Ви зберегли мир у наших містах і душах. Ви дали час оговтатися від потрясінь державі. Завдяки Вам Україна існує.

Дякуємо за Вашу мужність, рішучість та героїзм!