Суддя Конституційного суду Костянтин Арановський заявив, що СРСР був «незаконно створеною державою» і тому Російська Федерація не повинна вважатися правонаступником «репресивно-терористичних діянь» радянської влади. Росія повинна мати конституційний статус держави, «непричетної до тоталітарних злочинів», тому що сучасна РФ була створена не як наступниця Радянського Союзу, а «замість і проти» нього.

Такі заяви містяться в думці судді по одному зі свіжих рішень КС Росії.  

У грудні 2019 року Конституційний суд зобов’язав законодавців внести в правове регулювання зміни пов’язані з тим, щоб реабілітовані жертви політичних репресій та прирівняні до них особи могли отримати житло при поверненні на попереднє місце проживання.

Член суддівської колегії висловив свою позицію в коментарі до постанови КС у справі, пов’язаній з компенсацією втраченого житла дітям постраждалих від політичних репресій. За його словами, реабілітація жертв радянських репресій не повинна розглядатися як відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому винною особою.

Крім цього, суддя впевнений, що Росія повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну СРСР, – але не як спадкоємиця держави-винуватця, а «з вірою в правду, з позитивною відповідальності і з милосердя».

«Навіть в умовному сенсі Росії нема чого накликати на свою державну особу провину в радянських репресіях і заміщати собою держава переможного і полеглого потім соціалізму. Це неможливо хоча б тому, що його вина в репресіях і інших непробачних злодіяння, починаючи з повалення законної влади Установчих зборів, безмірна і в буквальному сенсі нестерпна. З такою провиною державність не має права і не в змозі правомірно існувати, ображаючи собою справедливість, свободу і людяність», – заявив суддя.

Він називає радянську владу «незаконними партійно-державними владоутвореннями», які не можна вважати «правопопередниками конституційної державної влади».

Він вказує, що Росія – не єдина країна, яка рухається від державного соціалізму до правової держави. Але при цьому вважає, що РФ «нема з кого брати повчальні приклади, бо ці народи-жертви тримають свій шлях на різних швидкостях, при неоднакових витратах і обставинах».

При цьому наводить як приклад Німеччину, яка законодавчо засудила «злочини антиправового режиму Соціалістичної єдиної партії Німеччини», і Чехію, яка прийняла «Акт про незаконність комуністичного режиму».

«Такі констатації та рішення даються іноді не без коливань, що цілком зрозуміло, але було б дивно, якби Росія визначала себе принципово інакше. На подібні рішення йде час, як, наприклад, на доказ відомого геноциду, який через століття визнають вже в багатьох країнах, хоча і не скрізь. Але якщо рішення ці відкладати, то не так, щоб в майбутньому щось їх ускладнювало і заважало на них наполягати», – підсумував суддя Конституційного суду Росії.