Українські удари по російській нафтовій інфраструктурі поставили під загрозу один із ключових елементів суспільного договору, який Володимир Путін десятиліттями вибудовував із населенням: економічну стабільність в обмін на політичну лояльність і обмеження свобод. Про це йдеться в аналітичному матеріалі Le Monde.
За даними видання, масштабні атаки України на нафтопереробні заводи, паливні бази та танкери спричинили найсерйознішу паливну кризу в Росії за останні десятиліття. На автозаправках у різних регіонах країни утворилися довгі черги, стрімко зросли ціни на бензин, а дефіцит пального стимулював розвиток чорного ринку.
На думку професора Європейського гуманітарного університету у Вільнюсі Миколи Кульбаки, удари по великих НПЗ, зокрема в Омську та Ярославлі, оголили одну з найслабших ланок російської економіки — внутрішню логістику.
За його словами, швидко переорієнтувати постачання пального залізницею практично неможливо, оскільки більшість вагонів-цистерн належать приватним операторам, яких держава не може просто мобілізувати адміністративним рішенням. Імпорт пального з інших країн, наприклад Індії, також не здатний швидко розв’язати проблему через тривалі терміни доставки та ті самі логістичні труднощі всередині Росії.
Le Monde зазначає, що заходи російського уряду поки не дають відчутного результату. Серед них — обмеження продажу бензину через QR-коди, контроль за номерними знаками автомобілів і збільшення виробництва пального нижчої якості. Водночас економісти прогнозують подальше розширення нелегального ринку, оскільки паливо, призначене для державних структур і армії, може перепродаватися через неофіційні канали.
Дослідник Вільного університету Берліна Андрій Яковлєв звертає увагу на ще один фактор — психологічний. За його словами, влада приховує реальні масштаби атак, одночасно штучно стримуючи ціни на бензин. Це лише підсилює паніку серед населення: люди побоюються, що завтра ситуація стане ще гіршою, тому масово скуповують пальне вже сьогодні, ще більше поглиблюючи дефіцит.
Газета також пише, що російська економіка дедалі сильніше відчуває наслідки війни. Після кількох років зростання, забезпеченого масштабними державними витратами, темпи економічного розвитку почали сповільнюватися, а дефіцит федерального бюджету суттєво збільшився.
Старша економістка Інституту економік, що розвиваються, Банку Фінляндії Хелі Сімола зазначає, що хоча зростання світових цін на нафту тимчасово підтримує російські державні фінанси, цього вже недостатньо, щоб компенсувати постійне збільшення військових витрат. Водночас вона вважає, що найближчим часом Росія все ще здатна фінансувати війну, хоча для цього доведеться ухвалювати дедалі складніші економічні рішення.
Окрему увагу Le Monde приділяє банківському сектору. Видання нагадує, що Європейський Союз готує 21-й пакет санкцій, який, за попередньою інформацією, буде спрямований насамперед проти російських банків і криптовалютних мереж.
Професор економіки Страсбурзького університету Лоран Вейль не виключає ризику банківської кризи. За його словами, фінансові установи можуть одночасно зіткнутися зі зростанням неповернення кредитів і скороченням попиту на нові позики. Крім того, значна концентрація кредитування великих закредитованих компаній означає, що проблеми навіть кількох великих позичальників здатні поставити під загрозу ліквідність усієї банківської системи.
Експерт також нагадує, що російське суспільство й досі має низький рівень довіри до банків через кризу 1998 року та численні банкрутства фінансових установ у наступні десятиліття. На його думку, у разі погіршення економічної ситуації це може спровокувати нову хвилю недовіри вкладників.
На думку Le Monde, сукупність паливної кризи, економічного уповільнення та фінансових ризиків поступово підриває той фундамент, на якому багато років трималася внутрішня стабільність режиму Володимира Путіна.
Джерело: Le Monde.
