Американська оборонна промисловість готується до найбільшої трансформації за останні десятиліття. Після аналізу війн в Україні та на Близькому Сході у Вашингтоні дедалі частіше доходять висновку: майбутні конфлікти виграє не той, хто має найдорожчу зброю, а той, хто здатен швидко виробляти її у величезних кількостях.

Саме тому американські оборонні компанії працюють над новою концепцією масового виробництва ракет, яку самі розробники порівнюють із бізнес-моделлю McDonald’s.

В одному зі звичайних складських приміщень на північному сході Вірджинії вже тестують новий підхід. Тут немає величезних конвеєрів чи високотехнологічних заводів. На робочих столах лежать десятки майже готових ракет, які молоді техніки збирають вручну за простими інструкціями.

«Усе готове на випадок, якщо нам доведеться діяти дуже швидко», — пояснює керівник оборонної компанії Co-Aspire Дуг Деннені.

Ідея полягає в тому, щоб максимально спростити конструкцію боєприпасів і стандартизувати процес їхнього складання. За словами розробників, новачка можна навчити збирати такі ракети приблизно за місяць, використовуючи звичайні ручні інструменти та покрокові інструкції.

Сам Деннені переконаний, що за необхідності подібне виробництво можна буде розгорнути практично будь-де.

«Це можна було б збирати навіть у шкільному спортзалі», — говорить він.

Потреба у такій моделі виникла через серйозну проблему, з якою зіткнулися США. Американська армія має одну з найтехнологічніших систем озброєнь у світі, однак більшість сучасних ракет надзвичайно дорогі, складні у виробництві та потребують тривалого часу для виготовлення.

Під час останніх конфліктів, зокрема на Близькому Сході, запаси високоточних боєприпасів почали швидко скорочуватися. Це змусило Пентагон переглянути свої підходи до забезпечення армії.

Колишній керівник програм оборонних інновацій Міністерства оборони США Майкл Горовіц вважає, що американська військова доктрина досі спиралася на надто дорогі й складні системи.

«Ми вступили в нову епоху війни. США мають змінитися», — наголошує він.

Війна в Україні стала одним із головних каталізаторів цих змін. У Пентагоні уважно аналізують український досвід, який показав, що війна високої інтенсивності — це насамперед боротьба ресурсів і темпів виробництва. Навіть найсучасніша зброя втрачає перевагу, якщо її неможливо швидко замінити.

Додатковим підтвердженням стали й останні бойові дії на Близькому Сході, де величезні витрати високоточних ракет вкотре продемонстрували обмеженість нинішніх виробничих можливостей.

У відповідь Пентагон уже запускає масштабні програми переозброєння. Військово-повітряні сили США запросили фінансування на закупівлю близько 28 тисяч ракет протягом наступних п’яти років на суму приблизно 12 мільярдів доларів.

Окремо Міністерство оборони представило програму закупівлі 10 тисяч наземних ракет упродовж найближчих трьох років.

Нова концепція передбачає створення модульних виробничих майданчиків, які можна буде швидко розгорнути по всій території США в разі масштабного конфлікту. Замість кількох великих заводів країна може отримати десятки невеликих виробничих центрів, здатних оперативно нарощувати випуск необхідної зброї.

Не менш важливою є й модернізація програмного забезпечення. Колишній командувач випробувального полігону Вайт-Сендс Джон Феррарі наголошує, що сучасні системи повинні бути максимально простими для військових.

«Програмне забезпечення має бути таким, щоб солдати користувалися ним так само легко, як своїми iPhone», — зазначає він.

Таким чином, США фактично переглядають саму філософію військового виробництва. Якщо протягом десятиліть головним пріоритетом була технологічна перевага окремої ракети, то тепер дедалі більшого значення набувають швидкість, масштаб і дешевизна виробництва.

У Пентагоні дедалі частіше визнають: війни XXI століття виграють не лише інженери, які створюють найскладнішу зброю, а й виробничі системи, здатні забезпечити її масовий випуск. І саме тому модель, яку розробники жартома називають «військовим McDonald’s», може стати одним із найважливіших елементів нової американської оборонної стратегії.

Джерело: Financial Times.