У США готується до виходу книга Regime Change, автори якої — журналісти The New York Times Меггі Габерман і Джонатан Свон — описують перші 14 місяців другого президентського терміну Дональда Трампа. Видання базується на більш ніж тисячі інтерв’ю, проведених протягом трьох років, і вже стало джерелом низки резонансних подробиць про роботу Білого дому, особисті погляди президента США та його ставлення до світових лідерів.
Одним із найяскравіших епізодів стало інтерв’ю, яке Трамп дав авторам у березні. Під час розмови він продемонстрував документ, який, за його словами, підготував «історик». У ньому стверджувалося, що за масштабом влади та глобального впливу Трамп перевершує Аттілу, Чингісхана, Наполеона, Йосипа Сталіна, Мао Цзедуна та Адольфа Гітлера. Президент із гордістю показував документ журналістам і пояснював, чому, на його думку, кожен із цих історичних діячів поступається йому. Згодом автори книги з’ясували, що текст написав не професійний історик, а багаторічний кедді та особистий довірений легендарного гольфіста Гарі Плеєра.
Книга також описує побутові деталі життя Трампа в Овальному кабінеті. За словами авторів, одного ранку речниця Білого дому Керолайн Лівітт застала президента за тим, як він власноруч намагався приклеїти золоті декоративні елементи до мармурового каміна за допомогою суперклею. Габерман і Свон зазначають, що Трамп традиційно вважає себе найкращим експертом із дизайну інтер’єрів і особисто втручається навіть у дрібні деталі оформлення президентської резиденції.
Окремий розділ присвячений стосункам Трампа з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу. Автори стверджують, що на початку загострення навколо Ірану президент США не хотів втягуватися у військовий конфлікт і заявляв, що не бажає «мати жодного стосунку» до війни. У приватних розмовах він нібито навіть називав Нетаньягу «шахраєм».
Не менш різкою була й позиція Трампа щодо України. Після відомої суперечки в Овальному кабінеті за участю президента України Володимира Зеленського, віцепрезидента Джей Ді Венса та самого Трампа американський президент залишився задоволений розвитком подій. За словами авторів, він сказав одному зі своїх радників: «Це навіть краще, ніж “The Apprentice”», порівнявши дипломатичний конфлікт зі своїм знаменитим телевізійним шоу.
У книзі також наведено приклади жорсткого стилю спілкування Трампа зі своїми підлеглими. Так, під час дискусії про митну політику президент різко розкритикував міністра торгівлі Говарда Лутніка, звинувативши його у втраті жорсткості та здатності ухвалювати складні рішення. Автори використовують цей епізод як приклад того, наскільки емоційними бували внутрішні дискусії в адміністрації.
Ще один розділ присвячений голові Федеральної резервної системи Джерому Пауеллу. За твердженням журналістів, Трамп відмовився від ідеї його звільнення, однак натомість доручив команді максимально посилити політичний тиск на керівника ФРС. Одним із приводів для критики став дорогий ремонт будівлі Федеральної резервної системи, який президент хотів використати як інструмент публічного тиску.
Окремий інтерес викликає опис контактів спеціального представника президента США Стіва Віткоффа з Володимиром Путіним. За словами авторів, під час однієї із зустрічей у Кремлі Путін малював на аркуші паперу схему з написом «3+2», яка, як стверджується, позначала можливі територіальні параметри потенційної угоди щодо припинення війни в Україні. Віткофф попросив російського президента підписати цей аркуш і дозволити забрати його із собою. Путін погодився, після чого американський чиновник, як зазначають автори книги, оформив підписаний документ у рамку.
Книга Regime Change ще до офіційного виходу викликала значний резонанс у США, адже містить численні свідчення про стиль управління Дональда Трампа, його ставлення до союзників, опонентів і ключових міжнародних конфліктів. Водночас значна частина описаних епізодів базується на свідченнях співрозмовників авторів і поки не отримала незалежного документального підтвердження.
Джерело: CNN, книга Regime Change Меггі Габерман і Джонатана Свона.
