Історія Ірландії сповнена королів, воїнів і героїв, але серед них є одна жінка, яка століттями викликає майже сакральний страх і захоплення. Її ім’я — Мейв, або Медб (Medb).
Королева Коннахту, жінка, яку називали владною, небезпечною, красивою й безжальною. Вона стала однією з найсильніших жіночих постатей кельтського світу — настільки великою, що навіть чоловічі герої не могли затьмарити її тінь.
Для сучасної людини Мейв може здатися персонажем «Гри престолів». Вона правила, вела війни, обирала коханців, усувала ворогів і не збиралася просити дозволу бути владною. Але для давньої Ірландії вона була не винятком, а відображенням старого кельтського уявлення про владу.
Мейв була королевою Коннахту — одного з чотирьох великих королівств стародавньої Ірландії. Її резиденцією вважається Круахан (нині Раткруган у графстві Роскоммон) — місце, яке в кельтській міфології вважалося воротами в Інший Світ. У легендах Мейв не просто правителька. Вона — уособлення самої землі, жіночої сили й суверенітету.
У кельтській традиції король отримував право правити лише тоді, коли символічно «одружувався» із землею. І саме жінка уособлювала цю владу. Іншими словами — Мейв не була «дружиною короля». Король мав право бути поруч із нею. За переказами, Мейв висувала до чоловіка лише кілька вимог: він не повинен бути боягузом, скупим, ревнивим і мусить мати силу очолити військо.
Вона сама обирала партнерів і не терпіла слабкості. Саме через це її образ століттями намагалися спростити до стереотипу «небезпечної спокусниці». Середньовічні хроністи, які вже жили в християнському світі, часто не могли прийняти жінку, яка відкрито володіла владою і сексуальністю. Та головна історія Мейв — це легендарний епос «Викрадення бика з Куальнге» (Táin Bó Cúailnge), один із центральних текстів ірландської міфології. Все почалося майже комічно.
Одного разу Мейв посварилася зі своїм чоловіком, королем Айлілем, через багатство. Вони вирішили підрахувати, хто з них має більше майна.
Виявилося, що вони рівні майже в усьому — окрім одного. Айліль мав білорога бика Фіннбенаха, а Мейв не мала тварини такої ж цінності. Для королеви це було питанням не марнославства, а влади. У кельтському світі худоба означала багатство, силу, престиж і політичний вплив. Тоді Мейв вирішила отримати найвідомішого бика Ірландії — Донна Куальнге з Уладу.
Спершу вона запропонувала чесну угоду. Але коли переговори зірвалися, почалася війна. Саме ця війна зробила легендарним героя Кухуліна — юного воїна, який майже самотужки стримував армію Коннахту. І тут найцікавіше: у багатьох версіях легенди справжнім рушієм подій виступає не герой-чоловік, а саме Мейв.
Вона організовує військову кампанію, веде дипломатію, укладає союзи, ухвалює стратегічні рішення й не боїться ризикувати. Її часто описують як красиву жінку із золотим волоссям, сильною поставою і владною присутністю. Але краса в її образі — лише деталь. Мейв не просить місце у світі чоловіків. Вона вже займає трон.
У кельтській традиції вона стала символом жіночої влади, яка не просить вибачення за свою силу. Навіть її смерть виглядає майже міфологічною. За легендою, Мейв загинула від шматка сиру.
Син її ворога вистрілив із пращі грудкою твердого сиру й смертельно поранив королеву під час купання. Звучить абсурдно — і водночас дуже по-кельтськи. Її поховали стоячи на пагорбі Нокнарі поблизу Слайго, обличчям до ворогів, зі списом у руках — ніби навіть після смерті вона продовжувала охороняти свій Коннахт. І сьогодні на вершині пагорба височіє масивний кам’яний курган, який ірландці називають могилою королеви Мейв. Для Ірландії вона залишилася не просто героїнею легенд. Вона стала символом жінки, яка відмовилася бути другорядною. Жінки, яка не погодилася на менше. І королеви, яка знала: влада не дарується — її беруть.
