Європа і західні партнери за останні дні різко активізували військово безпекові формати, від внутрішніх оборонних пактів до глобальних технологічних альянсів. Фактично формується багаторівнева система безпеки на випадок затяжної війни та ослаблення класичних механізмів НАТО.
ЄС готує власний оборонний пакт взаємодопомоги. Євросоюз працює над практичним запуском статті 42.7 Договору про ЄС, механізму колективної оборони, який у разі атаки зобов’язує країни члени допомагати одна одній. За даними Reuters, обговорюються конкретні сценарії реагування, зокрема військова допомога, постачання зброї та техніки, координація санкцій і економічного тиску, спільні військові операції, а також реакція на гібридні атаки, включно з кібератаками, диверсіями та енергетичним шантажем. Фактично це спроба створити резервну систему колективної оборони Європи, яка може працювати навіть у разі політичних змін у США.
Франція та Греція активують двосторонній військовий союз. Париж і Афіни підтвердили готовність виконувати взаємні оборонні зобов’язання. У разі нападу одна країна має надати військову допомогу іншій. Паралельно Греція закуповує французькі винищувачі Rafale, постачаються сучасні фрегати, розширюються спільні навчання і морські операції. Цей союз посилює військову вісь у Середземномор’ї та стримує регіональні конфлікти.
AUKUS переходить у фазу реального розгортання. Альянс США, Великої Британії та Австралії виходить за межі політичних декларацій. Йдеться про розміщення підводних човнів у регіоні, створення спільної військової інфраструктури, інтеграцію озброєнь і технологій, розвиток штучного інтелекту та кіберзброї. AUKUS стає ключовим елементом стримування Китаю в Індо Тихоокеанському регіоні.
Формується ядро військової автономії Європи, формат E5. Франція, Німеччина, Італія, Польща та Велика Британія активізують координацію. Запускається спільне виробництво дешевих дронів у межах ініціативи LEAP, узгоджуються стандарти озброєнь, плануються спільні операції, розширюється військова логістика. Цей формат стає швидким контуром оборонних рішень Європи поза складною бюрократією ЄС.
ЄС виходить за межі континенту, нові оборонні партнерства. Євросоюз розширює безпекові угоди з країнами Африки та інших регіонів, зокрема з Ганою. У фокусі боротьба з тероризмом, морська безпека, кіберзахист і навчання військових. Це означає, що ЄС формує власну мережу безпеки поза Європою.
США будують нову військову архітектуру в Азії. Вашингтон посилює зв’язки з ключовими союзниками. Японія, розширення військової присутності США та спільні оборонні програми. Південна Корея, інтеграція протиракетної оборони і координація стримування КНДР. Філіппіни, розширення доступу США до військових баз. Австралія, ключовий хаб AUKUS. Фактично формується азійський контур колективної оборони проти Китаю.
Де і як залучені українські військові та фахівці. Український досвід війни стає частиною нових безпекових форматів.
Польща. Навчання військових, логістичні хаби, координація постачання озброєнь.
Німеччина. Підготовка українських підрозділів, інтеграція стандартів НАТО.
Велика Британія. Масові тренувальні програми для ЗСУ, обмін бойовим досвідом.
Франція. Військова підготовка, спільні технологічні проєкти.
Балтійські країни, Литва, Латвія, Естонія. Кібербезпека, спільні навчання, обмін розвідданими.
Азербайджан і Кавказький регіон. За відкритими даними, українські фахівці з безпілотних систем і радіоелектронної боротьби залучаються до консультацій і обміну досвідом, особливо після війни в Карабасі.
Африка, окремі країни. Українські інструктори та технічні спеціалісти працюють у рамках безпекових програм партнерів ЄС і НАТО.
Ключовий висновок. Світ швидко переходить від однієї системи безпеки до кількох паралельних. Європа будує власну оборонну автономію. США формують блоки в Азії. Альянси стають більш гнучкими і технологічними. На цьому тлі Україна перетворюється не лише на отримувача допомоги, а й на експортера військового досвіду та технологій.
