Американські переговори щодо завершення війни Росії проти України зайшли в глухий кут не лише через зміну фокусу Вашингтона на Близький Схід, а насамперед через саму архітектуру мирного процесу. Про це пишуть у новому матеріалі Foreign Affairs старший політолог RAND Самуель Чарап і директорка з військового аналізу Defense Priorities Дженніфер Кавана. 

Автори вважають помилковим підхід, за яким Київ мав би поступитися частиною територій в обмін на безпекові гарантії США та Європи. На їхню думку, така модель переоцінює значення самих територій для Кремля і водночас перебільшує вагу зовнішніх гарантій для України, ігноруючи головне питання будь-якого миру – довіру до того, що противник справді не відновить агресію. 

У статті наголошується, що замість “угоди в стилі рієлторської транзакції” переговори мають будуватися на значно ширшій основі: Україна повинна отримати реальні засоби самооборони та стримування нового вторгнення, а Росія — чітке розуміння, що Київ не намагатиметься повертати території воєнним шляхом і не стане плацдармом НАТО. Такий формат, на думку авторів, може створити бодай шанс на стабільний, нехай і ворожий, мир між Росією, Україною та в ширшому сенсі НАТО. 

Водночас експерти застерігають: навіть комплексна угода не гарантує результату, адже Кремль може залишатися налаштованим на подальший тиск до повного підкорення України. Проте саме модель, що враховує безпекові інтереси обох сторін, виглядає значно реалістичнішою за нинішню спрощену “формулу території в обмін на гарантії”.