Двома найпоширенішими причинами, через які військові вдаються до самовільного залишення частини, є втома та відсутність мотивації.

Про це Роман Лихачов, військовий адвокат та юрист Центру надання підтримки ветеранам, розповів у коментарі NV.

Він зазначив, що отримує приблизно однакову кількість звернень щодо допомоги після СЗЧ від військових, які воюють 2-ий або 3-ий рік, та новобранців, які тільки-но потрапили у навчальний центр.

«Я бачив цікаві цифри, що з деяких навчальних центрів по декілька кілька сотень людей пішло в СЗЧ. Це люди, яких відловили на вулиці, одразу відвезли в навчальний центр, і вони звідти побігли», ‒ сказав юрист.

Окрім того, значна частина дезертирів залишають свої підрозділи через військову бюрократію. Наприклад, військовослужбовець може мати право на звільнення, але його не відпускають.

«У мене є [клієнт] батько 3 дітей, який подав рапорт [на звільнення] ‒ його три місяці не звільняли. І він просто пішов у СЗЧ. Він мав право на звільнення, просто його рапорт не розглядали, постійно морочили голову. І таких випадків багато», ‒ розповів Лихачов.

Також військові можуть йти в СЗЧ, якщо їх не відпускають на лікування або ж не переводять до іншої частини.

«У мене ситуація з людиною: він придатний до служби в підрозділі забезпечення, а зараз воює на «нулі» в ТРО [територіальна оборона]. Його просто не переводять. Мені навіть відповідь прийшла на скаргу, що «ми розглянемо процес його переводу після того, як у бригади буде ротація». А людина не може виконувати свої службові обов’язки, він по старому [законодавству] обмежено придатний», ‒ каже адвокат.

Окрім того, у дезертирів може спрацьовувати «стадний інстинкт».

«Багато з тих, хто пішов, розуміли, що відповідальності ніякої немає. Колись він повернеться ‒ через рік, через два ‒ йому справу закриють. Людина могла свідомо йти [в СЗЧ], просто без збереження заробітної плати, бо юридичних наслідків цього немає», ‒ зазначив Лихачов.