Уродженець міста Соледар у 2022 році розповсюджував у російській соціальній мережі «Однокласники» матеріали дописи на підтримку агресії Росії, образи на адресу українців та посяганням на територіальну цілісність України.
Віталій Юрко, який мешкав в Одесі в орендованій квартирі, поширював антиукраїнські дописи та дописи на підтримку окупаційної армії тоді, коли росіяни нищили його рідне місто — Соледар.
13 травня 2022 року Юрко опублікував зображення із друкованим текстом, де йшлося про вихваляння кадирівців:
«В Грозном появились граффити с чеченськими бойцами, участвующими в спецоперации по защите Донбаса! Это по-нашему».
9 грудня обвинувачений опублікував зображення карти, на якому друкованим текстом поверх території України написано «Россия и точка!», та нижче зображення карти України із написом «ОШИБКА 404 такой страны уже не сушествует».
Далі йшов ось такий текст:
«По окончании специальной военной операции произойдет ребрендинг Украины. Название поменяется на «Россия и точка».
Також Віталій Юрко поширив текст: «Никакой линии фронта у нас с «Украиной» не должно быть и границы тоже…», «…Хватит, пожили на земле русской, нагадили, пора и честь знать (…) Прибалтам приготовиться».
В орендованій кімнаті Юрка в березні 2023 року працівники СБУ знайшли зброю та боєприпаси: 20 патронів до мисливської зброї, обріз рушниці, пістолет «ТТ» калібру та 59 патронів до нього, пістолет Stalker 914 й 26 патронів.
Віталія Юрка судили за розпалювання національної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності, поширення матеріалів, в яких виправдується і глорифікується збройна агресія РФ проти України, а також за незаконне придбання та зберігання зброї й боєприпасів.
Київський районний суд міста Одеси визнав Віталія Юрка винним у злочинах за чотирма статтями ККУ. Його засудили до чотирьох років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком два роки.
Нагадаємо, що 11 років колонії отримала пенсіонерка зі Слов’янська, яка поширювала інформацію про Сили оборони України.
