Україна надає внутрішнім переселенців підтримку та низку соціальних гарантій.
Про це розповів правозахисник Павло Лисянський, передає FREEДОМ
“Сьогодні евакуацією займаються як військові, так і цивільні. Є спеціальні військові підрозділи, які вивозять людей прямо з гарячих точок. Неодноразово віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук говорила, що для переселенців є соціальні гарантії та фінансові виплати”, — сказав він.
Правозахисник звернув увагу, що Україна виплачує роботодавцю додаткові фінанси, коли він бере на роботу внутрішньо переміщеного громадянина.
“Також роботодавець компенсує комунальні послуги. Тобто можна знайти житло і роботу. Що стосується інших країн, теж без проблем: людина може виїхати в іншу країну, знайти там собі роботу. Потім без проблем може приїхати назад. Необхідно пам’ятати, що перебуваючи в зоні бойових дій, людина ризикує потрапити в окупацію, ніхто від цього не застрахований”, — підкреслив він.
Лисянський наголосив, що російська окупація і поняття “закон” — протилежні. Тому, коли в українському населеному пункті опиняються росіяни, вони можуть забрати насильно дитину, відправивши її до дитячого будинку, а чоловіка примусово мобілізувати та відправити на фронт проти України.
“Відправлять “гарматним м’ясом” розміновувати мінні поля, а дітей навчатимуть пропаганди. У них розроблена спеціальна програма як на окупованих територіях, так і на території Росії. Наприклад, система козачих кадетських корпусів, де дітям промивають мізки. Якщо батьки відмовляються вести на таку освіту в офіційну школу, їх позбавляють батьківських прав”, — розповів правозахисник.
Він акцентував, що в Україні в людей є права і гарантії, є підтримка від держави, є підтримка від міжнародних організацій.
“Найголовніше — у ваших дітей є майбутнє. У Росії цього немає. Щойно людина опиняється поза українським правовим полем, вона опиняється в зоні беззаконня. Там ніхто не гарантує ні життя, ні права, нічого. Російські окупанти просто руйнують життя людини, її побут, і, природно, вони не зважають на її права”, — підсумував Павло Лисянський.
