НаЧернігівщині російські терористи дозволили кільком родинам виїхати з окупованого селазамінованою дорогою. Під час вибуху автівки 15-річному Андрієві вдалося вижити, однак його мати помирала на його очах.

Про те, як це було, він розповів ТСН.

Анатолій, батько хлопця, вивіз дружину та сина в село за 15 кілометрів від Чернігова, коли окупанти дісталися міста, а сам – пішов до тероборони. Утім за кілька днів окупант дістався і до мирної Іванівки.

Як розповідає чернігівчанин, окупанти спершу обстріляли його подвір’я, а потім – прийшли в погріб, де ховалися його дружина та син.

“Росіяни зруйнували мій будинок. Розстріляли з автоматів двері”, – каже він.

Сам хлопець пригадує: в розмові окупанти розповідали, що приїхали на цю землю, аби звільнити мешканців від нацистів та бандерівців.

“Ну а що ти їм скажеш, коли на тебе направлено шість або більше стволів автоматів, в тебе у дворі стоїть танк?”, – розповідає він.

Зрештою військові дозволили родині Анатолія і ще одній родині залишити захоплене село. Дозволили, бо знали – дорога замінована.

З пасажирів автівки – 3 дорослих і 3 дітей – після вибуху вижили тільки діти. 15-річний Андрій на власні очі бачив, як помирала його мати.

“Щось на трасі було притрушене сіном. Я побачив жовтий спалах перед очима, дзвін у вухах. Потім пам’ятаю, як прокинувся на дорозі, побачив, як горить моя мати. Вона була ще жива тоді. І потім почув артилерійські постріли”, – розповідає він.

Хлопцеві вдалося доповзти до найближчого подвір’я, селяни викликали “швидку”. Наразі хлопець з численними травмами (перелами обох ніг, ключиці, травма черепа, пошкоджений слух) перебуває у львівській лікарні.

“Він у мене боєць, тримається, не голосить, не плаче. Наші втрати не даремні. Це та ціна, яку ми вимушені платити за нашу незалежність”, – каже його батько.

Мати хлопця досі не можуть поховати через постійні обстріли.