Європейські країни дедалі серйозніше замислюються над створенням власної альтернативи американським крилатим ракетам Tomahawk. Однак, за оцінками аналітиків та представників оборонної галузі, на реалізацію таких програм можуть піти роки, а можливо — і ціле десятиліття.

Проблема стала особливо актуальною після того, як у Європі почали відкрито говорити про необхідність зменшення залежності від США у питаннях оборони.

Як пише Financial Times, ще за часів адміністрації Джо Байдена США планували розмістити в Європі батальйон із крилатими ракетами Tomahawk та гіперзвуковою зброєю Dark Eagle. Ідея полягала у створенні для НАТО можливості завдавати високоточних ударів на великі відстані по цілях у глибині території Росії або інших потенційних противників.

Йдеться про системи класу Deep Precision Strike — далекобійну високоточну зброю з радіусом дії від 1000 до 3000 кілометрів.

Такі ракети дозволяють знищувати конкретні військові об’єкти, штаби, аеродроми або навіть бомбардувальники ще до їхнього зльоту.

Однак проблема для Європи полягає у тому, що власних аналогів у достатній кількості вона фактично не має.

Генеральний секретар Європейської асоціації аерокосмічної, оборонної та охоронної промисловості Каміль Гранд прямо визнав: причина не у технологічній відсталості, а у багаторічній політичній обережності.

Після Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності європейські країни роками уникали розробки наземних ракетних систем, які могли б виглядати як ескалація.

У результаті сьогодні Європа опинилася у ситуації, коли залежить від американського озброєння значно більше, ніж хотіла б.

Зараз у європейських країн є лише обмежені варіанти. Німеччина та Іспанія мають ракети Taurus із дальністю близько 500 кілометрів. Франція та Велика Британія спільно виробляють ракети SCALP та Storm Shadow з аналогічними характеристиками.

Але головна проблема — невеликі запаси.

Крім того, всі ці ракети запускаються з літаків. А це означає, що для їхнього ефективного використання НАТО довелося б забезпечувати перевагу у повітрі — завдання, яке без США виглядає значно складнішим.

Саме тому у 2024 році Німеччина, Франція, Польща та Італія розпочали спільну програму Elsa зі створення нового покоління європейських далекобійних ракет.

Пізніше до проєкту приєдналися Велика Британія та Швеція.

У межах програми зараз розробляються одразу кілька ракетних систем із потенційною дальністю понад 2000 кілометрів. Однак більшість із них поки перебувають лише на ранніх стадіях створення, а перші результати очікуються не раніше середини 2030-х років.

На цьому фоні у Європі дедалі частіше починають говорити про український досвід.

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що Берлін вивчатиме «українське ноу-хау» у сфері далекобійних ударів.

Україна за останні роки фактично створила власну школу виробництва далекобійної зброї та дронів, які регулярно атакують об’єкти далеко вглибині російської території.

Зокрема, у матеріалі згадується українська крилата ракета «Фламінго», дальність якої, за неофіційними даними, може перевищувати 3000 кілометрів.

Аналітики зазначають, що зараз Європа фактично перебуває у стані стратегічного запізнення.

Старший науковий співробітник Норвезького університету оборони Фабіан Хоффман заявив, що європейські країни змушені шукати будь-які доступні рішення максимально швидко.

«Зрештою, якщо ти бідний, тобі не доводиться вибирати», — заявив він, коментуючи ситуацію з нестачею сучасних ракетних систем у Європі.