Вона народилася в бідності, померла у 33 роки, а після смерті її тіло стало майже політичним артефактом, який десятиліттями переслідував аргентинську владу. Її ненавиділи генерали, обожнювали бідні, а після смерті її мумію ховали, перевозили під чужими іменами та охороняли так, ніби вона могла повернутися.
Єва Перон народилася у 1919 році в маленькому аргентинському містечку Лос Тольдос. Вона була позашлюбною дитиною заможного фермера, який фактично не визнавав її сім’ю. Для консервативної Аргентини того часу це було тавро на все життя.
У 15 років Єва втекла до Буенос Айреса. Вона мріяла про сцену, кіно та славу. Працювала моделлю, акторкою на радіо, грала у дешевих постановках і жила майже в злиднях.
А потім зустріла чоловіка, який змінив її життя. Полковника Хуана Перона.
Перон був старший, холодний і політичний. Єва була емоційна, харизматична й абсолютно магнетична для натовпу.
Разом вони створили один із найсильніших політичних культів ХХ століття.
Коли Перон став президентом Аргентини, Єва перетворилася не просто на першу леді. Вона стала символом для бідних. Її називали Evita, тобто «маленька Єва».
Вона роздавала гроші, одяг, ліки, будувала лікарні, спілкувалася з робітниками й жінками, яких еліти навіть не помічали. Для аргентинської бідноти вона була майже святою.
А для багатих небезпечною популісткою.
Аргентинська аристократія не могла пробачити Єві її походження.
Вона була надто гучною, надто красивою, надто народною. Вона носила Dior, коштовності та хутра, але говорила мовою бідних районів.
Її звинувачували у маніпуляціях, авторитаризмі та культі особи. Але що сильніше її ненавиділа еліта, то більше її любили прості люди.
У 1951 році в Єви Перон виявили рак шийки матки.
Вона стрімко худла, втрачала сили, але продовжувала виступати перед натовпами. Останні місяці життя вона буквально існувала на знеболювальних.
Коли Єва померла у 1952 році, Аргентина впала у колективну істерику.
Мільйони людей стояли в чергах, щоб попрощатися з нею. Деякі непритомніли. Люди плакали на вулицях. У країні фактично зупинилося життя.
Після смерті тіло Єви забальзамували. Це зробив знаменитий іспанський анатом Педро Ара.
Її тіло зберегли настільки добре, що воно виглядало майже живим.
І саме тут історія перетворюється на політичний готичний роман.
У 1955 році військові скинули Перона. Новий режим ненавидів усе, що було пов’язане з перонізмом. Але вони зіткнулися з проблемою: тіло Єви стало символом.
Генерали боялися, що її могила стане місцем паломництва і центром нового культу.
Тому вони просто викрали її тіло.
Мумію Єви Перон роками перевозили таємно.
Її ховали на складах, у військових приміщеннях, перевозили між будівлями. За однією з версій, офіцери, які контактували з тілом, починали психологічно ламатися. Навколо мумії швидко виникла майже містична атмосфера.
Потім її таємно вивезли до Італії.
Там тіло поховали на кладовищі в Мілані під чужим ім’ям Maria Maggi de Magistris.
Фактично одна з найвідоміших жінок світу лежала в чужій могилі під фальшивими документами.
Хуан Перон жив у вигнанні в Іспанії й роками вимагав повернення тіла дружини.
У 1971 році аргентинська влада зрештою передала мумію Перону в Мадрид.
Існують моторошні свідчення, що тіло було пошкоджене під час багаторічних переміщень. Деякі дослідники стверджували, що над ним навіть знущалися.
Навколо цього досі існує безліч легенд, напівдокументальних історій і конспірології.
Після повернення демократії тіло Єви Перон перепоховали в родинному мавзолеї Дуарте на кладовищі Реколета у Буенос Айресі.
Її могила сьогодні є одним із найвідоміших місць Аргентини.
Іронія в тому, що навіть після смерті Єва Перон залишилася політично небезпечною.
Бо одні досі бачать у ній святу бідних.
А інші жінку, яка створила культ, що пережив власну епоху.
