Імпорт російського ядерного палива до країн Євросоюзу за перші чотири місяці 2026 року різко зріс — більш ніж у п’ять разів у грошовому вираженні порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Про це свідчать дані Eurostat.
Із січня по квітень 2026 року країни ЄС закупили російського ядерного палива на 172,6 млн євро, тоді як за той самий період 2025 року сума становила лише 31,9 млн євро.
У фізичному вимірі поставки також зросли — з 253,2 тонни до 280,9 тонни.
Йдеться про імпорт ядерного палива, урану, плутонію та їхніх сполук.
Для порівняння: за весь 2025 рік країни ЄС закупили російської ядерної продукції на 347,9 млн євро.
Основними покупцями залишаються Франція та Нідерланди, на які припадає понад 90% усіх закупівель.
Ці цифри виглядають особливо суперечливо на тлі постійних заяв Брюсселя про необхідність скорочення залежності від російських енергоносіїв і посилення санкційного тиску на Москву.
Ще в січні Financial Times повідомляла, що керівники європейських ядерних компаній Urenco та Orano закликали Євросоюз розробити чіткий план поступової відмови від імпорту збагаченого урану з Росії.
На їхню думку, збереження нинішніх поставок створює довгострокову стратегічну залежність від Москви.
За оцінками FT, Росія досі забезпечує майже чверть потреб Європи у збагаченому урані, а відносно низька ціна російського палива продовжує підтримувати попит.
Раніше Єврокомісія заявляла про намір запропонувати заборону на російське ядерне паливо та технології.
Однак рішення так і не було ухвалене.
Однією з причин залишається спротив окремих держав-членів, які продовжують активно співпрацювати з російським ядерним сектором.
Зокрема, Угорщина продовжує реалізацію нових енергетичних проєктів із «Росатомом», попри загальну санкційну політику ЄС.
За даними Всесвітньої ядерної асоціації, саме Росія нині контролює близько 44% світових потужностей зі збагачення урану, що робить її ключовим гравцем глобального ринку ядерного палива.
На цьому тлі різке зростання імпорту з РФ знову порушує незручне питання для Європи: наскільки реальною є відмова від російських ресурсів, якщо навіть стратегічний ядерний сектор залишається критично залежним від Москви.
