Вірменія намагається посилити зближення з Європейським Союзом, однак її курс на дистанціювання від Москви стримується глибокою економічною та інфраструктурною залежністю від Росії. Про це йдеться в аналітичному матеріалі The Wall Street Journal.

Після поразки Вірменії у Нагірному Карабасі та фактичної бездіяльності Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) офіційний Єреван дедалі частіше ставить під сумнів безпекову роль Москви. Вірменська влада активізувала співпрацю з Брюсселем, а парламент країни вже підтримав початок підготовки до потенційного вступу до ЄС.

Водночас у самій Вірменії низка опозиційних сил виступає за відновлення тісніших зв’язків із Росією. Серед них альянс «Сильна Вірменія» бізнесмена Самвела Карапетяна, партія «Процвітаюча Вірменія» Гагіка Царукяна та союз, пов’язаний із колишнім президентом Робертом Кочаряном.

Москва вже відкрито демонструє невдоволення європейським курсом Єревана. Заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін заявив, що спроба Вірменії одночасно зберегти членство в Євразійському економічному союзі та рухатися до ЄС є «абсолютно неприйнятною» для Кремля.

«Вірменія не зможе танцювати на двох весіллях одночасно», — заявив Галузін.

Попри політичне охолодження, Росія зберігає сильний вплив на вірменську економіку. Йдеться про контроль над енергетикою, транспортною інфраструктурою та значну залежність багатьох родин від грошових переказів із РФ.

На цьому тлі прем’єр-міністр Нікол Пашинян пропускає низку міжнародних заходів, зосередившись на внутрішній політичній кампанії перед парламентськими виборами, які можуть визначити подальший геополітичний курс країни.