Друга світова війна 1939-1945 років була найбільш кривавішою за всю історію людства. Україна потрапила під жорстокий та кривавий каток цієї війни, яку розв’язав Гітлер у союзі зі Сталіним.
Це тільки потім, у червні 1941 року, нацистська Німеччина напала на СРСР, а до цього Третій Рейх воював разом з Радянським союзом, своїм союзником, на території Європи, зокрема на території Польщі.
У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчиняли на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.
Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років серед українців та інших народів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб.
Друга світова війна у Європі була виграна сміливими воїнами та зброєю. І внесок українців у цю перемогу був величезним.
Акт про капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року з участю представника від СРСР генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовився визнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому Червоною армією. Тож поставив ще одну вимогу союзникам – жодних офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції.
Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст – 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, а це – за московським 9 травня, 00:43. Його текст майже дослівно повторював попередній.
Минулого року Верховна Рада України Законом «Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановила 8 травня як День пам’яті та перемоги – єдину дату, коли Україна відзначає перемогу над нацизмом та вшановує памʼять загиблих у Другій світовій війні.
Перемога у війні проти нацистської Німеччини та її союзників – результат титанічних зусиль десятків держав та багатьох народів.
У сучасній Росії забули про це та поступово зробили з колективної перемоги над Німеччиною суцільний пропагандистський шабаш, який в народі зветься «побєдобєсієм». Путінська Росія присвоїла собі усі лаври переможців та зробила з цього справжній язичницький культ.
Певною мірою кульмінацією цього культу стало повномасштабне вторгнення окупаційної російської армії на територію України.
Російська пропаганда регулярно порівнює Другу світову війну з війною в Україні, створюючи на наших очах черговий ідеологічний міф. А те що багато тез російської пропаганди повністю повторюють тези часів Третього Рейху, на це у РФ заплющують очі, бо «фашисти в Україні», а їх окупаційна армія повторює «подвиги дідів», які боролися з фашистами.
Насправді фашисти були в Італії, а в Німеччині були націонал-соціалісти. Але ще з часів початку війни пропаганда використовувала термін фашисти. Бо якось важко пояснювати, що «соціалісти» нехай і «націонал» чомусь вирішили напасти на братню по ідеології комуністичну країну. День пам’яті та примирення має символізувати не тріумф переможців над переможеними, а бути своєрідним застереженням проти тоталітаризму та проти диктаторів. Бо для таких політичних систем завжди притаманні агресія, ультиматуми, окупація, придушення прав людини та свободи. Найважливішим підсумком війни має бути не пропагандистський культ перемоги, а вміння цінувати мир та збереження пам’яті за загиблими.
