32-річний український морпіх Олександр Іванов, який після нещодавнього обміну полонених повернувся додому, перебуваючи в російській неволі, підтримував моральний дух побратимів, пошепки переповідаючи їм історію про Гаррі Поттера. Він знав всі сім томів про хлопчика-чарівника майже напам’ять.

Про це повідомляє ВВС.

Під час полону, військовий почав переповідати книги товаришам по камері — тихо, щоб не почули охоронці.

“Я зупинявся завжди на найцікавішому місці, як у серіалах. І щойно знову випадала можливість, хлопці просили мене розповідати далі”, — розповів Олександр.

За словами морпіха, історії про Гоґвортс стали для полонених способом хоча б ненадовго вирватися з атмосфери страху, психологічного тиску та невизначеності.

“Ми відчували себе в’язнями Азкабану, за дверима – дементори. А з дементорами як найкраще боротися? За допомогою патронуса. І от коли людина в полоні починає вірити, що її вдома чекають, це створює такого сильного патронуса, через якого ніякі дементори не пройдуть”, — пояснив він.

Олександр служив у 501-му батальйоні Військово-морських сил, а на початку повномасштабного вторгнення перебував у Маріуполі. Після боїв на заводі Ілліча 12 квітня 2022 року він востаннє зв’язався з дружиною та повідомив, що разом із побратимами вирішив здатися в полон.

Наступні чотири роки військовий провів у російській неволі, зокрема в колонії в Мордовії, де, за його словами, полонених утримували у виснажливих умовах: більшість часу вони мусили стояти мовчки, а пропагандистське радіо працювало безперервно.

“Настає момент, коли тобі просто не лишається вже про що думати”, — зізнався морпіх.

У травні 2026 року Олександр повернувся в Україну під час обміну військовополоненими. Його дружина Неллі, яка всі роки шукала будь-яку інформацію про чоловіка, каже, що не здивувалася, дізнавшись про “Гаррі Поттера” в полоні.

“Раз він там переказує “Гаррі Поттера”, раз у нього є такий настрій, то не все так погано”, — пригадує вона.

За словами Олександра, після завершення останньої книги побратими попросили його почати історію заново. Протягом місяця він щодня по кілька годин пошепки переказував пригоди героїв Гоґвортсу, а слухачі чекали продовження, немов нового епізоду улюбленого серіалу.

“Бувало таке, що ми лягаємо спати, і мені один із товаришів каже: “Знаєш, Саня, чого я жду? Коли ми вже зранку встанемо, поснідаємо і ти продовжиш розказувати”, — згадує військовий.