Україна стрімко нарощує можливості своїх далекобійних безпілотників, перетворюючи їх на один із ключових інструментів війни проти Росії. За словами українських військових, сучасні ударні дрони вже здатні вражати цілі на відстані до 3200 кілометрів, що дозволяє досягати практично будь-якого військового або промислового об’єкта в європейській частині Росії.
Про це йдеться у великому репортажі міжнародної мережі Axel Springer Global Reporters Network, до якої входить Politico. Журналісти отримали рідкісну можливість спостерігати за підготовкою однієї з операцій із завдання далекобійних ударів по території Росії.
Командир українського підрозділу військової розвідки з позивним «Вектор» назвав далекобійні безпілотники «найважливішим козирем» України у нинішній війні.
За його словами, сучасна система ударів є значно складнішою, ніж простий запуск окремих безпілотників. В операціях одночасно використовуються ударні дрони-камікадзе, безпілотники-приманки, які змушують російську ППО витрачати ракети та відкривати свої позиції, а також безпілотники ракетного типу. Основними цілями залишаються військові об’єкти, нафтопереробні заводи, підприємства оборонної промисловості та інші елементи військової логістики.
Особливістю української тактики є її постійна адаптація. Перед кожним запуском військові аналізують погодні умови, переміщення російських систем протиповітряної оборони та засобів радіоелектронної боротьби. Для планування маршрутів використовується спеціалізоване програмне забезпечення, а траєкторії польоту щоразу змінюються.
«Ми знаємо, як вони переміщують свої системи ППО та засоби радіоелектронної боротьби щодня і щогодини. Кожної ночі ми використовуємо нові маршрути. Ми ніколи їх не повторюємо», — розповів «Вектор».
Ще однією перевагою української стратегії є децентралізація запусків. Невеликі мобільні групи одночасно працюють із різних районів України, що значно ускладнює російські спроби знищити пускові майданчики або перехопити всі безпілотники.
За оцінками української сторони, окремі модифікації далекобійних дронів можуть нести бойову частину масою понад 1100 кілограмів. Орієнтовна вартість одного такого безпілотника становить близько 230 тисяч доларів США, хоча ціна залежить від конкретної конфігурації та обладнання.
Колишній командувач Сухопутних військ США в Європі генерал Бен Годжес вважає, що саме величезна територія Росії, яка десятиліттями вважалася її стратегічною перевагою, тепер перетворюється на слабке місце.
На його думку, сучасні українські далекобійні системи роблять практично будь-який військовий чи промисловий об’єкт потенційною ціллю. Росія фізично не здатна однаково ефективно прикрити системами протиповітряної оборони всі свої нафтопереробні заводи, суднобудівні підприємства, військові бази, аеродроми та виробництва оборонної промисловості.
Аналітики зазначають, що далекобійні безпілотники дедалі більше впливають не лише на фронт, а й на російську економіку та військову логістику. Регулярні удари по підприємствах паливно-енергетичного комплексу, складах і виробничих потужностях змушують Росію витрачати дедалі більше ресурсів на захист глибокого тилу, розосереджувати системи ППО та перебудовувати логістичні ланцюги.
Фактично Україна демонструє нову модель ведення війни, у якій відносно недорогі високоточні безпілотники здатні створювати стратегічний ефект, змушуючи противника захищати величезну територію та витрачати значно більше ресурсів, ніж коштує сам засіб ураження.
