Афідевіт — це письмова урочиста заява про наявність або відсутність певних фактів, які мають юридичне значення. Найчастіше такий документ потрібен для використання за кордоном, зокрема у випадках, коли звичайний документ неможливо легалізувати або апостилювати.
Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
За допомогою афідевіту можна підтвердити, зокрема:
- місце проживання;
- утримання дитини;
- родинні зв’язки;
- факт перебування або неперебування у шлюбі;
- джерела фінансування;
- досвід роботи.
Афідевіт також може використовуватися щодо документів, які не мають печаток чи підписів, наприклад друкованих електронних довідок, а також довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Оформити афідевіт можна у державного або приватного нотаріуса. Нотаріус засвідчує справжність підпису заявника, але не підтверджує достовірність фактів, викладених у документі.
Водночас закон забороняє засвідчувати підпис на документах, у яких йдеться про обставини, підтвердження яких належить до повноважень відповідних державних органів. Йдеться, зокрема, про факт народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності або права власності на майно. Виняток становлять документи, призначені для подання до компетентних органів іншої держави.
За вимогами юридичних установ окремих країн до афідевіту можуть додаватися документи, які підтверджують зазначені у заяві факти: листи, фотографії, квитанції, довідки, витяги тощо. Їх підшивають до афідевіту, а наявність додатків зазначається у нотаріальному написі.
Для засвідчення справжності підпису на афідевіті необхідно звернутися до державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса. Із собою потрібно мати документ, що посвідчує особу, а також документи, які планується долучити до заяви.
Послуга є платною. У приватного нотаріуса розмір плати визначається за домовленістю сторін. Державні нотаріуси справляють державне мито та можуть стягувати плату за додаткові послуги правового і технічного характеру.
У Мін’юсті також наголошують: афідевіт, складений в Україні для використання в іншій державі, потребує відповідної процедури легалізації.
