Напередодні Дня захисту дітей у соціальних мережах поширювалася світлина з трьома дітьми з окупованої території, так званої «ДНР». Ми вирішили з’ясувати думку вчителів, психолога та представника місцевого самоврядування зі Слов’янська й Краматорська з приводу цієї світлини і дізнатися, наскільки діти вразливі до пропаганди та чи зможе Україна якимось чином протистояти просуванню «русского мира» у голови дітей на окупованій території.

Ми задавали вчителям ось такі питання:

Як ви вважаєте, ці малюнки діти зробили з власної ініціативи чи до цього їх підштовхнули їх батьки або дорослі?

Якщо батьки такі прихильники СРСР, Росії та так званої «ДНР», чи можуть діти потім ментально повернутися в Україну?

Вам щось відомо, наскільки на окупованих територіях у навчальних закладах застосовується пропаганда?

Що Україна має робити на противагу цьому та й, взагалі, можна з цим щось зробити чи вже ні?

Віктор, вчитель (м. Слов’янськ) вважає, що ці малюнки діти робили не самі, їх робили дорослі.

«Ці діти ще малі. Якщо їх перевести в інше середовище, то все може змінитися. Їм треба організовувати відпочинок з дітьми з інших частин України. Діти все своє життя там прожили, але вони в тому віці, що навряд щось усвідомлюють. Потім пішла школа… й пішла промивка мізків. Я не з ким не спілкуюсь з окупованих територій і нікого не знаю там з учителів».

Стосовно змін у ментальності та світогляді дітей з окупованих територій Віктор вважає, що зараз ніяким чином на це не можна вплинути, але цьому може допомогти живе спілкування з однолітками.

Вчитель зі Слов’янська Валентина дуже скептично ставиться до концепції того, що окуповану територію можна інтегрувати до України без шкоди для країни. Вона порівнює цю територію з бомбою уповільненої дії.

«Я вважаю, що прапори «ДНР» вони могли й самі намалювати, бо пропаганда там на найвищому рівні. Щодо СРСР, то можливий вплив пропаганди навіть і в школі. Я не думаю, що батьки їм розповідали, як було класно жити в СРСР. Вони дивляться російські канали, могли й самі, могли. На мій погляд – це дійсно втрачене покоління за ці шість років. Якщо хтось хоче реінтегрувати це в Україну, то це брати просто бомбу уповільненої дії».

І підкреслює, що навряд чи вони будуть сприймати Україну, як рідну.

«В них вже мислення «денеєрівське». Для них Україна – це ворог, і це насправді страшно. Вони не будуть сприймати Україну, як свою рідну країну».

Відносно пропаганди у школах:

«Все що я знаю – це з соцмереж. Відомі факти, коли в кабінетах чіпляють прапорці, розповідають казочки, байки, історії, про «героїв», таких як Захарченко або Моторола. Про те, що Україна вбиває. Там є пропаганда ненависті до України».

Вона додає, що потрібно приділяти більше уваги дітям, які живуть на вільній території України, «щоб нікого не втратити».

«Чи дивляться вони там наші канали? Як до них достукатися? Я не знаю. Вважаю, що треба виховувати наших дітей тут, щоб нікого не втратити», –- підсумовує мешканка Слов’янська.

У Миколи М., вчителя з Краматорська, є контакти на окупованій території серед його колег. Вони розповідають, що антиукраїнська пропаганда в школах існує.

«В них прибрали з програми українську мову. Натомість з’явилися такі предмети як «Історія Донбасу чи «Новоросії», а раз на тиждень – «урок перемоги». Я не знаю тонкощів програми цього предмету, але можливо вони вивчають, що Росія перемогла Німеччину. Вчителів постійно змушують проводити заходи, на які запрошують місцевих бойовиків або росіян, які воюють проти України у складі армійських корпусів».

Микола наголошує, що «діти не знають альтернативи».

Про можливе ментальне повернення цих дітей до України вчитель з Краматорська вважає, що «чим доросліше вони будуть, тим це буде зробити складніше».

Цікаву інтерпретацію цього фото зробив заступник міського голови Слов’янська Юрій Підлісний.

«Ми на фото бачимо трьох дітей. На одній дитині радянська символіка, на другій – символіка фейкової республіки, а на третій – прагнення у майбутнє РФ. До речі, серп та молот намальований з помилками. Все це відбувається на фоні цікавих речей. За дітьми ми бачимо старе-старе дерев’яне вікно. За такими вікнами красти нічого, але воно закрито потужною решіткою. Ось ми відгородилися від усього світу. Далі занедбана територія з бур’яном. Людина вважає, що для того, щоб потрапити у світле майбутнє не треба нічого робити. Треба просто малювати старі та нові символи й очікувати, що хтось прийде та покосить бур’ян. Головне – надіятися та малювати».

Далі пан Юрій зазначає, що малоймовірно, що це ініціатива дітей, а людина, яка малювала, навіть не пам’ятає, як виглядає радянська символіка.

Психолог Євген зі Слов’янська вважає, що діти у такому віці, як на фото, не розуміють значення того, що на малюнках. В них ще відсутнє критичне мислення. Прапори СРСР, Росії та «ДНР» – це такі собі знаки, на рівні позначення свого та причетності до тієї чи іншої групи. Скоріш за все, ці прапори були нанесені дорослими.

Чи можливо у майбутньому змінити погляди цих дітей? Психолог каже, що так, але це має відбуватися м’яко і людина повинна самостійно прийти до висновку про зміну поглядів.

На самих дітей будь-яка контрпропаганда не буде мати ніякого впливу. Інформаційно можна впливати лише на батьків і через них інформація буде ретранслюватися вже на дітей.