Сьогодні Україна відзначає 84-річчя від дня народження Василя Семеновича Стуса.

Український поет і перекладач, правозахисник Василь Стус народився 6 січня 1938 року в с. Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині.

Велич Василя Стуса як поета і громадянина формувалася й зростала на Донеччині, на українській землі й щедро плекалася національною та світовою культурою.

Його серце зупинилося 4 вересня 1985 року в карцері 36-ого табору особливого режиму у селі Кучино на Уралі (Росія), де Стус відбував чергове покарання. Протягом свого заслання репресований поет кілька разів оголошував голодування, його кидали до камери-одиночки та карцеру. Але дух великого українця не був зламаний.

Життя і творчість Василя Стуса — це велика Любов до України, до свого народу та абсолютна відданість боротьбі за найвищі ідеали людства.

Вшановуючи пам’ять Василя Стуса, пропонуємо 6 цитат великого українця, які беруть за душу

«Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю»

«Завжди любити, щоб завжди помилятися. Але — завжди любити. І відтак існувати, а існувати — це помилятися»

«Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації».

«Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ — нам байдуже»

«Ти — посеред. Між двох своїх світів пливе мій човен. Де не скину оком — по праву руку — крутояр і рів, по ліву руку — темно і глибоко. Так мудро нас страждання піднесло понад плавбою і понад добою. Пускай на воду зламане весло, і стань, уже безпам’ятний — собою»

«…голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину»

Без жодних вагань і сумнівів варто сказати, що Василь Стус є гордістю України, його славне ім’я навіки закарбовано в історію нашої держави!

Світла і вічна пам’ять незламному українцю!