«Мова — то серце народу:
гине мова — гине народ». Іван Огієнко
З метою вшанування пам’яті аристократа українського духу, видатного вченого, мовознавця, державного, громадського та церковного діяча, Івана Огієнка та з нагоди 140-річчя від дня його народження, пропонуємо до вашої уваги цікаві біографічні деталі, які спонукають вас дізнатись ще більше про цю абсолютно унікальну постать.
Дуже цікавим є той факт, що у всесвітню історію Іван Іванович Огієнко увійшов, як великий українець, що поєднав у собі два високі імені: світська особа — професор Огієнко, і духовна особа — митрополит Іларіон. З цього погляду великий інтерес має те, що він перекладав Біблію українською, складав словники, керував міністерством освіти УНР, а потім Українською автокефальною православною церквою в еміграції. І це зобов’язує нас сказати слово про цю геніальну особистість.
Життєвий шлях духовного лідера української нації
Народився Іван Іванович Огієнко 15 січня (за іншими даними — 14 січня) 1882 року в селянській родині в містечку Брусилів на Житомирщині. Закінчивши Київський університет, перспективний молодий вчений обрав своєю науковою спеціальністю вивчення давнього українського письменства та історії української мови. І незабаром вже став професором в цій альма-матер.
Огієнко брав якнайактивнішу участь у національно-визвольних змаганнях 1918 — 1922 рр. У 1918 — 1920 рр. він був ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету, а 1919 року — міністром народної освіти в уряді Української Народної Республіки.
З поразкою Української революції Огієнко розділив долю багатьох видатних українців, які вимушено назавжди покинули Батьківщину. У Кам’янець-Подільському він залишив і свій найдорожчий матеріальний скарб — величезну бібліотеку з архівом та недописаних рукописів.
У 1920 році український вчений оселяється у Польщі, поблизу Кракова, веде активну наукову та просвітницьку діяльність, зокрема, у 1926 — 1932 роках був професором Варшавського університету.
Подальша життєва доля Івана Огієнка складається несподівано. Керівництво Української Автокефальної Православної Церкви рекомендує його кандидатом в єпископи. У 1940 році він приймає чернечій постриг.
Варто зазначити, що по смерті дружини в 1937 році Огієнко так і залишився вдівцем. Незабаром він стає архієпископом Холмським і Підляським, а з 1944 р. — митрополитом Православної церкви у Польщі під іменем Іларіон.
Однак гоніння на православну церкву знову змусили українського митрополита шукати порятунку спочатку у Швейцарії, а потім з 1947 року й до кінця життя за океаном — у канадському Вінніпезі. Там у 1951 році митрополита Іларіона обирають першоієрархом Української Православної Церкви в Канаді. І за Україну залишалося не боротися, як раніше, а молитися.
Помер митрополит у 1972 році. На той час йому було вже 90 років.
Основні праці Іларіона (Огієнка)
Історія української культури.
Український стилістичний словник.
Історія українського друкарства.
Костянтин і Мефодій. Їх життя та діяльність.
Нариси з історії української мови. Система українського правопису.
Пам’ятки старослов’янської мови X — XI віків.
Українська літературна мова XVI- го століття й український Крехівський Апостол (том перший, — том другий).
Історія української літературної мови.
Граматичні основи української літературної мови.
Український літературний наголос.
Наша літературна мова. Як говорити й писати по-літературному.
Фортеця православ’я на Волині. Свята Почаївська лавра.
Етимологічно-семантичний словник української мови.
Біблія або книги св. Письма старого і Нового Заповіту.
Огієнко є автором «Десяти мовних заповідей свідомого громадянина».
Його твори, насичені духом національної гідності
Твори Іларіона (Огієнка) були і є джерелом високої моральності українського народу. Однак його текстів боялися 100 і 50 років тому. Боялися так сильно, що навіть не паплюжили імені Івана Огієнка. А банально просто замовчували, аби не провокувати до нього жодного інтересу. Його книги палили на почаївській горі вже на початку незалежності. Та найтрагічніше — на 31-му році незалежності України митрополит Іларіон й досі замовчаний.
Професор Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) повернув Україні вкрадену історію, вкрадену культуру, дав змогу читати книгу життя — Євангеліє — українською мовою. І на превеликий жаль, пересічні українці фактично не знають про його неоціненний вклад у відродження історичної справедливості щодо питань рідної мови, культури та моральних цінностей християнства.
Цікавий факт
Зокрема, в 1935 році Іван Огієнко аргументував вживання «в», а не «на» Україні:
«В 1917 — 1920 роках існувала Україна як незалежна держава… Мусимо прийняти тільки вираз «в Україні», як кажемо: в Росії, в Італії …, викинувши остаточно з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення — рабську форму «на Україні».
Пам’яті видатного українця
У Кам’янець-Подільському національному університеті, що носить його ім’я, відкрито музей-кімнату вченого. У Брусилівському історичному музеї імені І. Огієнка у 2014 році відкрито нову експозицію, присвячену життю і діяльності видатного українця. У 2010 році біля будівлі музею був відкритий перший в Україні пам’ятник І. І. Огієнку роботи скульптора А. Бурдейного.
Однозначно, його ім’я є гордістю української нації. Іван Іванович Огієнко залишив найцінніший морально-політичний капітал для сучасних і прийдешніх поколінь.
Ми повинні завжди пам’ятати про геніального творця української державності та культури!
