Росія дедалі більше втрачає здатність безперешкодно постачати та захищати окупований Крим через масштабну українську кампанію ударів безпілотниками по військовій, транспортній та енергетичній інфраструктурі півострова. Про це йдеться в аналітичному матеріалі The Economist.
Крим, який після окупації у 2014 році став для Москви ключовим військовим плацдармом і символом російської експансії, тепер виглядає значно вразливішим. Україна систематично атакує електричні підстанції, паливні сховища, аеродроми, засоби протиповітряної оборони, мости та маршрути, що з’єднують півострів із Росією й окупованими територіями півдня України.
За оцінкою видання, метою Києва є не обов’язково негайне фізичне повернення Криму, а поступове перетворення його на територію, яку Росії дедалі складніше утримувати, забезпечувати пальним, боєприпасами та особовим складом. Повна або часткова ізоляція півострова могла б також суттєво зміцнити позиції України на можливих майбутніх переговорах.
Кількість ударів різко зросла
Дані організації ACLED, яка відстежує збройні конфлікти, свідчать про різке збільшення інтенсивності українських операцій у Криму. Із 692 зафіксованих атак від початку повномасштабної війни понад половина припала на останні 12 місяців, а приблизно п’ята частина — на період від початку червня. У самому червні ACLED зафіксувала понад 100 українських ударів по цілях на окупованому півострові — найбільше за один місяць від лютого 2022 року.
Під ударами опинилися не лише об’єкти безпосередньо в Криму, а й морська та сухопутна логістика, від якої залежить російське угруповання. Українські сили атакують танкери, суховантажі, буксири та інші судна, що перевозять пальне й вантажі Азовським і Чорним морями.
У липні Україна заявила про ураження десятків суден, пов’язаних із російською військовою та паливною логістикою. За даними Reuters, удари по так званому фідерному флоту вже ускладнили перевезення нафти й пального між російськими портами, Азовським морем та Кримом. Це змушує Москву більше покладатися на автомобільні й залізничні маршрути, які також перебувають під загрозою українських атак.
У Криму виникли перебої з пальним та електроенергією
Наслідки кампанії вже відчуває цивільна й окупаційна інфраструктура півострова. У Криму запроваджували нормування пального, на окремих автозаправних станціях бензин зникав повністю, а постачання обмежували для населення та бізнесу.
У Севастополі через пошкодження енергетичних об’єктів запроваджували перебої з електропостачанням, скорочували роботу громадського транспорту та вуличного освітлення. Російська окупаційна влада також визнавала, що вантажівки не могли своєчасно доставити пальне через удари по транспортних маршрутах.
У червні на півострові тимчасово припиняли продаж пального населенню, зупиняли поромне сполучення через Керченську протоку, а Кримський міст закривали на багато годин. Затримувалися пасажирські й вантажні потяги, що ще більше ускладнювало російську логістику.
Українська кампанія виходить далеко за межі Криму
The Economist наголошує, що удари по Криму є лише частиною ширшої кампанії України проти російської військової та енергетичної інфраструктури.
Українські дрони дедалі частіше досягають нафтопереробних заводів, авіабаз, насосних станцій і промислових об’єктів за сотні й навіть тисячі кілометрів від кордону. У червні було зафіксовано понад 100 атак углиб території Росії, що стало найвищим місячним показником за всю війну.
У липні українські безпілотники атакували одразу кілька великих НПЗ, трубопровідні станції та танкери. Удари спричинили перебої з пальним у низці російських регіонів і змусили Кремль обмежувати експорт нафтопродуктів та змінювати правила внутрішнього ринку.
Україна не може зрівнятися з Росією за руйнівною потужністю масованих ракетних і дронових атак, однак її стратегія переносить наслідки війни на російську територію, ускладнює фінансування агресії та підриває спроможність Москви забезпечувати свої війська.
Роль Федорова та майбутнє дронової стратегії
The Economist окремо звертає увагу на роль Михайла Федорова, який до 15 липня обіймав посаду міністра оборони. За час роботи він збільшив кількість і різноманітність безпілотників, доступних бойовим командирам, розширив програми далекобійних ударів та прискорив перехід армії до масового використання дронів.
Водночас після його відставки залишається питання, чи буде збережено такий самий темп технологічного розвитку й підтримки безпілотних підрозділів.
Раніше командувач українських дронових сил Роберт Бровді заявляв про намір системно відрізати Крим від Росії. За його словами, українські сили значно збільшили кількість ударів середньої та великої дальності, зосередившись на дорогах, мостах, складах, паливній інфраструктурі та російській ППО.
Росія вперше почала втрачати більше, ніж здобуває
У матеріалі також зазначається, що російські війська вперше за тривалий час почали втрачати захоплені території швидше, ніж просуватися вперед.
За оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), у квітні та травні 2026 року Росія втратила приблизно 400 квадратних кілометрів, що стало першим чистим скороченням окупованої території з серпня 2024 року.
Аналітики CSIS оцінюють загальні російські бойові втрати від лютого 2022-го до червня 2026 року приблизно у 1,4 млн убитими, пораненими та зниклими безвісти, з яких до 450 тисяч могли загинути. У 2026 році Росія, за оцінкою центру, щомісяця втрачає понад 30 тисяч військових, тоді як набирає близько 27 тисяч новобранців.
Це означає, що російська армія може вже втрачати особовий склад швидше, ніж здатна його поповнювати. Подальше ускладнення постачання через Крим посилюватиме цей тиск, оскільки півострів залишається ключовим тиловим і логістичним центром для російських військ на півдні України.
Повністю говорити про втрату Росією контролю над Кримом поки зарано. Москва все ще має на півострові значне військове угруповання, системи ППО, авіацію та сухопутні маршрути постачання. Однак українська кампанія вже змусила Росію витрачати дедалі більше ресурсів на оборону території, яка протягом багатьох років вважалася надійно захищеною.
Джерела: The Economist, Reuters, ACLED, CSIS.
