В Іспанії понад 609 тис. мігрантів без легального статусу отримали тимчасові дозволи на роботу в рамках програми екстреної легалізації.

Про це повідомили іспанські власті, передає Open4Business.

Перші офіційні підсумки програми уряд Іспанії підбив 2 липня.

Загалом до кінцевого терміну 30 червня заявки на легалізацію подали близько 1,17 млн осіб. Це більш ніж удвічі перевищило початкові очікування влади, яка розраховувала приблизно на 500 тис. заявників. За даними Reuters, 609 737 осіб уже отримали тимчасові дозволи на роботу, що дозволяє їм виходити в офіційний сектор економіки, поки їхні основні заяви перебувають на розгляді.

Програма діяла з 16 квітня по 30 червня 2026 року. Вона поширювалася на мігрантів без документів, які могли підтвердити проживання в Іспанії не менше п’яти місяців до кінця 2025 року та не мали судимості. Учасникам надається річний поновлюваний дозвіл на проживання, а на період розгляду заяви ‒ тимчасове право на роботу.

Станом на кінець червня близько 160 тис. осіб із числа тих, хто отримав тимчасові дозволи, вже знайшли офіційну роботу. Іспанська влада окремо співпрацює з компаніями у будівництві, туризмі, транспорті та сфері догляду, щоб допомогти легалізованим мігрантам перейти з тіньової зайнятості на офіційний ринок праці.

Повністю позитивні рішення поки що отримали близько 11 тис. осіб. Решта справ продовжують розглядатися: після закриття прийому заяв у уряду є кілька місяців на опрацювання основної частини звернень. За даними El País, справи, які вже прийняті до розгляду, надають заявникам тимчасове право на проживання та роботу.

Більшість заявників ‒ вихідці з Латинської Америки. Euronews із посиланням на дані Міністерства інтеграції, соціального забезпечення та міграції Іспанії повідомляє, що близько 67 % заявок надійшли від громадян країн Центральної та Південної Америки. Лідирує Колумбія, за нею йдуть Марокко, Венесуела, Перу та Гондурас.

Для Іспанії ця програма має не лише гуманітарне, а й економічне значення. Країна стикається з дефіцитом робочої сили в туризмі, будівництві, сфері догляду, транспорті та сільському господарстві. Легалізація дозволяє вивести частину працівників із «сірої» зони, розширити базу соціальних внесків та зменшити залежність бізнесу від неформальної зайнятості.

Водночас програма залишається політично суперечливою. Уряд Педро Санчеса представляє її як інструмент інтеграції людей, які вже проживають у країні, та відповідь на потреби ринку праці. Опозиційні партії критикують амністію, побоюючись зростання навантаження на державні та муніципальні служби. Судові суперечки навколо окремих аспектів процедури також тривають, але процес легалізації не було зупинено.

Українців ця програма в основному не стосується, оскільки більшість громадян України, які прибули до Іспанії після початку війни, перебувають не в нелегальному статусі, а під режимом тимчасового захисту ЄС.

За даними іспанського Міністерства інтеграції, соціального захисту та міграції, станом на 31 березня 2026 року в Іспанії перебувало 345 995 громадян України з чинними документами на проживання, включаючи тимчасовий захист та інші дозволи; ці дані було опубліковано 30 квітня 2026 року. Такий статус уже надає право на проживання та роботу, тому іспанська амністія для нелегальних мігрантів орієнтована насамперед на інші групи іноземців без документів.

Теоретично програма може бути актуальною лише для окремих українців, які з якихось причин не мають тимчасового захисту чи іншого законного статусу та відповідають умовам програми.

Єврокомісія 26 червня 2026 року запропонувала продовжити тимчасовий захист для людей, які втекли з України, ще на рік ‒ до 4 березня 2028 року.